Я вийшов на Сашка.
— Дивна штука, — сказав я. — Ми з вами провели стільки часу разом, а я навіть не знаю, у якому районі Москви ви живете.
— Недалеко від вас, — сказав Сашко. — А що?
— Або ми дружимо, або ми тільки по роботі.
— Грегорі просив вас довідатися мою адресу?
— Він, здається, вивів російську формулу-1. Можливий спільний проект.
— Зрозуміло, — спохмурнів Сашко. — Він вам її повідомив?
— Він тримає її в таємниці від усіх. Мені здалося, що ви якимось чином включені у цю формулу.
— Ви — жартівник, — посміхнувся Сашко. — Утримайтеся від зустрічей з американцем найближчим часом.
ВАГІНА ПИЛИПІВНА
Коли вагон метро різко зупинився, Вагіна Пилипівна чомусь подумала, що почалася війна. Наречену із зубами ми з Сірим присмачили горілкою, обмазали тістом, чорною ікрою, незважаючи на довге волосся. Спершу Сірий не любив царя, потім — Леніна, потім — Сталіна, потім сів, відсидів, звільнився. Народ у вагоні вирішив, що вирубали світло, незважаючи на те, що вагон стояв освітлений. Правда, тьмяно освітлений. Хтось сказав:
— Повінь.
— Та годі вам дурниці верзтиі — огризнулася Вагіна Пилипівна.
Вагіна Пилипівна стислася. Вона не хотіла вмирати під водою. До того ж її увага була прикута до дверей поїзда. Вони були дивовижно схожі на дверцята її кухонних шафочок. Дверцята потихеньку набрякли водою. Залишався засіб пробудження, але він не діяв.
— Даф лу кра. Рецепт із волоссям, — сказав Сірий.
— Ні, чо’ — затявся я. — Цибулі мені дай.
— Млинці ви, цибуля, зима шу, — сказала наречена.
— Так, не Монтені ми, — образився я.
— Накоти-но, ко? — втупився в неї Сірий. — Пуск!
Потім він не любив соціалізм. Заледве знову не сів.
Потім полюбив Празьку весну. Потім нічого не любив. Але передовсім він любив моральність.
ПАТРІОТИ
На дахах сидять патріоти. Такі славні. Такі молоді.
ГОЛУБИЙ «МЕРЕЖКОВСЬКИЙ»
Раз на рік, коли у вологих лісах Британської Гвіани розквітають квіти, В. А. 3. (Велика Американська Зайчиха) складає речі в наплічник і вилітає в експедицію. За останні чотири роки вона відкрила чотирнадцять видів нових квітів і емейлом повідомила мені, що коли знайде п’ятнадцятий, то назве квітку «Мережковський».
Стомила ти мене, моя батьківщино! Я — не раб мого народу. Від’їбись! Раптом в останній момент, у липні, прикотила В. А. 3. із «Мережковським» у горщику. Голубий «Мережковський» усе собою затьмарив: і наречену із зубами, і Сесіль, і Росію.
— Втечу, — подумав я.
— Аби лиш не було війни, — прошепотіла мені В. А. 3.
СЕСІЛЬ У СЛЬОЗАХ
Сесіль тримала голову Грегорі за волосся.
— Не вкладайте грошей у Росію, — сказала відрубана голова. — Росіяни завжди обдурять.
Ми разом зомліли.
— Мафія.
— КДБ.
Сесіль подзвонила в сльозах.
— Грегорі загинув, — сказала вона.
— Аварія?
— Замовне вбивство. Збила машина.
Ми загорнули голову в целофан.
— Грегорі був близький до розгадки Росії, — сказала вона. — Він копнув глибоко. У день смерті він закінчував роботу над російською формулою-1. Що з тобою? Ти здригнувся.
— Збіг обставин. Я теж останнім часом думав про російську формулу-1.
— У вас із Грегорі багато спільного. Навіть запах шкіри.
— Не забирай у мене мій запах. Де його папери?
— Викрадено. Грегорі вважав, що ця формула зробить увесь світ безпечнішим.
— Ти пам’ятаєш формулу?
— І зупинить розпад Росії. Він по-своєму дуже любив цю країну.
— Ти не відповіла.
— Я не вірила у формулу. Я навіть глузувала з нього. Я не хотіла, щоб у Росії була формула. А ти думаєш, вона є?
— Принаймні його робота видалася комусь небезпечною.
— Грегорі сказав, що Сашко зв’язаний із спецслужбами.
Я промовчав.
— Чому ти мовчиш?
— Він сказав правду.
— Я так і думала. Виходить, ти теж?
— Це був єдиний шанс вийти на Сірого.
— Дурень! — сказала вона. — Я довідалася, де живе Сашко. Поїхали?
НИШТЯК
Мені завжди хотілося зрозуміти призначення місця, де закон не для всіх, а в кожного він свій, за індивідуальним становищем. Зате беззаконня загальнодоступне. Нарешті, завдяки провідникові, трапилося неможливе. Презирство переплавилося на розуміння. Ті самі якості, які викликали презирство, тепер розчулювали мене. Через презирство я прийшов до примирення з дійсністю. Не як Бєлінський, заразившись Гегелем, а через розуміння призначення Росії. Це вже добре.
Читать дальше