Віктор Єрофеєв - Енциклопедія російської душі

Здесь есть возможность читать онлайн «Віктор Єрофеєв - Енциклопедія російської душі» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 2010, ISBN: 2010, Издательство: Ярославів Вал, Жанр: Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Енциклопедія російської душі: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Енциклопедія російської душі»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Роман Віктора Єрофєєва «Енциклопедія російської душі» викликав шквал обурення в Росії. У травні минулого року вимоги притягти Віктора Єрофєєва до суду пролунали із боку багатьох громадських організацій. Тоді справа не порушувалась «у зв'язку з відсутністю складу злочину» та внаслідок малокомпетентності обвинувачів у питаннях філології. За півроку 19 викладачів МГУ звернулися до Мосгордуми з проханням підтримати їхню вимогу «заборонити книгу Віктора Єрофєєва „Енциклопедія російської душі“». За що? Відповідь на це запитання отримаєте, прочитавши роман.

Енциклопедія російської душі — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Енциклопедія російської душі», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать
БАТЬКО

Навіть мій батько і той на старості літ розчарувався в росіянах. Сидить на кухні, їсть сосиски й вигукує зовсім іронічно: Great Russian people! Great Russian people!

Після такого все дозволено.

САМОБУТНІСТЬ

Росіяни стали жертвами власних чеснот. Я не знаю жодного іншого народу, у якого б деградація зайшла так далеко, як у росіян. Це вже не народ, а підодіяльник, у який можна засунути, запхати, влити, втелющити все що завгодно. Похмурий народ — запійний, блудливий, ледачий, байдужий, позбавлений загальної значущості й загальних уявлень про добро й зло. Інтелігентська гра в хороший нещасний «народ» і погану «владу» закінчилася поразкою самої інтелігенції. Не радянська влада нав’язала себе народу, а народ погодився прийняти й терпіти радянську владу.

Нас безліч разів попереджали про катастрофу, наводили докази. Ми тільки відмахувалися. Найрозумніших оголосили божевільними. Російська культура має дивну особливість: у неї коротка пам’ять. Знання не накопичуються. Вони зливаються, як помиї.

Російська думка — сліди на піску. Наговорять, накурять, згадають Тютчева, посміються, розкажуть анекдот, висварять владу, посперечаються, потанцюють, поцілуються, поб’ються й розійдуться по кістках, по могилах.

Прийде наступне покоління — і все знову «від яйця». Знов накурять, знову згадають Тютчева.

Думка Пушкіна, що в росіян є «байдужість до всякого обов’язку, справедливості й істини, це цинічне презирство до людської думки й гідності — презирство до всього, що не є необхідністю» (чернетка листа до Чаадаєва), досі звучить як уперше.

Ми нікуди не просунулися в наших міркуваннях, можливо, насамперед тому, що, як і раніше, впускаємо в себе цю отруту займенника «ми».

Ми убиваємо без ліку, але не тільки не каємося, але навіть не пам’ятаємо. Приклад з Катинню. Той-таки Пушкін як національний поет брав участь у брошурі «На взяття Варшави».

Зараз відбувається формування тієї дивної маси людей, що розселена на території Росії. Ці люди схожі в одному: вони не готові допомогти один одному. Але вони не готові допомогти й самим собі. Кажуть, росіяни щедрі. Але грузинська гостинність сильніша за російську. Кажуть, росіяни — безкорисливі. Але індуси ще більш безкорисливі. Росіян, швидше, поєднують погані якості: лінощі, заздрість, апатія, спустошеність.

Насрать. Не думати. Плисти у своєму човні.

СИГАРЕТИ

Звичайно, якщо на початку 90-х Сірий торгував сигаретами, то Сірий — король.

А ви що про це знаєте?

Хто платив міліції за побілку стін?

РАДІСТЬ УБИВСТВА

Росіянин роздирається між самознищенням і волею до насильства. Пам’ятаю, як у нас удома великий радянський сановник ставав на коліна перед нашою домпрацівницею. Це його настільки збуджувало, що Павло Павлович перетворювався на яскраво-червону тварину.

Важко собі уявити народ, який більше схильний до мордування себе й інших. Росіянин любить зіпсувати життя іншому, засадити його у в’язницю або хоча б висотати нерви. У росіянина глибоко в душі заховане бажання вбивати. Росіянин завжди любив публічні страти. Завжди переживав і за ката, й за повішеного. Він був переполовинений. Це і є російський національний театр, а МХАТ — це тільки Чехов.

Немає нічого ріднішого від блатного трафарету: убити, пограбувати, пропити й у шинку поплакатися про душу, про любов. Сірий поважав блатну музику.

ДРУЖБА НАРОДІВ

За радянських часів фарцовщики поважали американців і «бундес». Тепер минулося. Фактично «наші» нікого не поважають. Традиційно не поважають сусідів. Дружбу народів радянські комуністи насаджували демонстративно, силоміць і по-своєму мали рацію.

МОЛИТВА

— Боже, навіщо ти створив Сірого?

— Для сміху.

Коли Сірий прокидався, я засинав. Із заспаною пикою він прокидався, а я засинав. Коли я прокидався, він уже спав. Ніяк не виходило поговорити. Він був з дитинства одутлий.

СИБІР

Сірий пішов у тайгу на цілий день. Він відкривав пивні пляшки великим пальцем.

— Сірий, це ти розбив вікно?

— Ну.

Сірий жив із якоюсь жінкою. У неї був син від першого шлюбу, але Сірий давно втопив його в Обі, щоб малий не заважав.

— Сірий, поїхали в Москву? — сказала наречена із зубами.

— Запросто, — сказав Сірий.

СЕСТРА

У Сірого була сестра — перукарка з Омська. Коли вони напивалися, він до неї чіплявся, рвав одяг, шукаючи промежину. Її звали Олею. Вона реготала. Її промежина — теж. Сірий ходив по дворі й ховав гроші в коров’ячі коржі, щоб ніхто не здогадався. А тітка Варя, їхня мати, залазячи на ялицю, кричала Сірому:

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Енциклопедія російської душі»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Енциклопедія російської душі» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Енциклопедія російської душі»

Обсуждение, отзывы о книге «Енциклопедія російської душі» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x