Віктор Єрофеєв - Енциклопедія російської душі

Сесіль стала привозити самвидав і «Русскую мисль», завела знайомство з підпільними фондами, подвійними французькими дипломатами. Її схопили в темному під’їзді на Цвітному бульварі, коли вона передавала гроші, загорнуті в газету. Не церемонячись, роздягли, посадили на гінекологічне крісло, потримали й вислали. Клер вийшла заміж за радянського режисера, але розчарувалася й поїхала до Парижа назовсім. Вислана Сесіль повернулася в перебудовну Москву разом із Грегорі.

— Моя ганьба перетворилася на пристрасть, — схвильовано облизуючись, зізналася вона. — Гінекологічне крісло стало найсильнішим еротичним переживанням мого життя.

Сотий раз, розчервонівшись, вона заходилася мені показувати, як її розкарячили.

— Засунь мені руку! Глибше!

— Є такий мужик, на ім’я Сірий, — сказав я після того, як вийняв руку.

— Грегорі шукає якогось Сірого, — кивнула вона. — Ми ганяємося за ним по всій країні.

Ковбойський присмак західного Підмосков’я. Я люблю старі довоєнні дачі. Дерев’яні запахи. Зарослі назавжди ділянки. Бузок. Стежки в саду. На дачі мені сняться чудові сни. Цього разу ми зустрілися вчотирьох.

— Я накрила стіл у саду, — сказала Сесіль, відчиняючи ворота.

— Я голодний, як вовк, — усміхнувся Сашко.

Сашко надзвичайно сподобався Грегорі.

— Чесний хлопець, молодець, — сказав він мені, коли, славно і весело пообідавши, ми пили чай з полуничним варенням. — Не те що його цинічне покоління.

— Ходімо до річки подивимося на захід сонця, — запропонувала Сесіль.

Ми вийшли на крутий берег Москва-ріки. Стовбури сосен просвічувалися наскрізь. Сашко від захвату пройшовся на руках метрів двісті.

— Грегорі, — тихо сказав я, — ти знаєш, у цій країні є чортовиння. Про це писав твій улюблений письменник.

— Це було політичне маскування.

— Не знаю. Це твій улюблений письменник.

— Я ненавиджу все це. Від соборності до чортовиння.

— На Міссісіпі також вірять у привидів.

— Америка — це не тільки Міссісіпі.

— А Росія — це тільки казка.

— Йес! — крикнув Сашко, спітнілий від ходіння на руках.

— Я пішов проти своїх принципів, — сказав Грегорі. — Заглибився тут у метафізику. Можливо, у цій країні є не тільки спостерігач, а й метафізичний діяч. Його звуть Сірий.

— Детальніше, починаючи з цього місця, — попросив Сашко.

Грегорі поправив окуляри.

— Це так, домисли питущого американця, — сказав він.

Грегорі хоча й не любив Росію, перейняв від неї звичку випивати. Це, мабуть, позначилося на потенції. А, можливо, вік. Мені стало трохи сумно від швидкоплинності життя.

— Давай шукати разом, — запропонував я.

— Якщо Сірий знайдеться, це буде вже не Росія. Тут нічого не можна знайти.

Сесіль умить роздяглася й із шумом кинулася в річку.

— А раптом знайдеться? — запитав Сашко.

— Хлопці! — крикнула Сесіль із середини річки. — Теплюща вода!

— Мені соромно за мою російську постановку питання, — сказав Грегорі. — Росія мене приголомшує. Якщо Сірий є, то виходить, мав рацію Достоєвський, коли казав про російського бога. Але якщо він казав правду, то як я можу захищати цінності західного світу? Уяви собі, я про це напишу. Не надрукують.

— А ти кажеш, в Америці немає цензури, — сказав я.

— Її немає, — Грегорі випнув груди колесом, — і ти помилявся на конференції в Хайдельбергу, коли сказав про неї.

— Я відчув її на собі!

Ми тоді в Хайдельбергу посварилися й більше не бачилися до грузинського ресторану.

— Грегорі, звичайно, розумник, але ми й самі не з лопуцька, — сказав Сашко. — Я знайшов дивовижне місце. Фекальну станцію. Там є один дуже підозрілий мужик.

— Фекальна станція! — вибухнув я. — Мало тобі Вишнього Волочка?

— Не я цю країну вигадав. Хіба я винен, що Росія зав’язана на гівні?

— Нізащо не поїду!

Був понеділок. Фекальна станція не працювала.

— Це ж треба, — сказав я. — Директор є, фекалії є, а станція не працює.

У понеділок працівники фекальної станції похмелялися. У вівторок вони намагалися увімкнути генератор, але кнопки не слухалися. Станція то перетравлювала фекалії, то відмикалася й затоварювалася.

— Де підозрілий? — запитав я.

— А ви придивіться.

У середу ввімкнувся генератор, і фекалії перероблялися. Вони перероблялися весь четвер. Фекальна обробка досягла апогею. Працівники були азартні і всі, як один, на вигляд підозрілі, серед них і директор. Вранці у п’ятницю фекалії теж перероблялися, але в другій половині дня вони вже перероблялися слабкіше й слабкіше, а до вечора все затихло — працівники сходили в магазин, а директор взагалі покинув свій пост.