Віктор Єрофеєв - Енциклопедія російської душі

Поступово «кул» став вінцем глобальних американсько-європейських зусиль лицевих м’язів, голосу, моди, реклами, кодексу поведінки. Манери радянських дипломатів, як і рідна культурна продукція, сприймалися на Заході з чималою дозою іронії. Розрив між західною модою та «російським стилем» призвів до того, що у свідомості Заходу після розвалу СРСР росіяни заново оформилися в образ ворога , але вже не ідеологічного, а естетичного, менш небезпечного, більше кумедного. Порівняно з ексцентричною, виважено заїкуватою «The cool Britania» в інтерпретації британського прем’єра ми — нервова, засмикана, сором’язливо-нахраписта маса. Немає серед білих людей у світі більших анти-«кул» (включаючи румунів), ніж росіяни.

Проте Москва впродовж 90-х років посилено прагне стати «кул», хоч-не-хоч наслідуючи Захід, який уже доношує цю моду за браком нової. Навіть міліціонерам пошили прозахідну уніформу. Але російське неофітство (ну, молодіжні журнали, що виходять під обкладинкою «кул») не викликає євро-захоплень через те ж таки бліде наслідування.

Однак… Пушкін! — у нас є свій фундаментальний «кул». А «Герой нашого часу»? — так. А «Ревізор» Гоголя? «Лоліта», можливо, один із найбільших «кул»-творів XX століття. Who’s cool in Russia? Ілля Кабаков, кращий Бродський, десь Сорокін, у чомусь Пелєвін, кільканадцять фотографів, одна модна якутська манекенниця теж адекватні «кул»-жанру, хоча, зрозуміло, не зводяться лише до нього. У нас є й радянський класичний «кул», на зразок «Кавказької бранки». Нарешті Сталін, «кул»-режисер найкрутішого політичного театру світу.

Російська жінка будь-якого різновиду атавістична, як кам’яний пень, що іноді сприяє її шарму. У неї запах тіла, яке давно не знало парфумів. Зі шкіри тягне запашком тління. Запалі очі. Пригніченість. Кволий голос. Там, на волі — як на місяці. А загорожа поруч. Як колись у Берліні чи в міжнародному аеропорту. Багато жінок відкрито вихваляються своєю інтуїцією і підозрюють за собою відьмацькі здібності, якими часом лякають чоловіків. Інші, навпаки, люблять у собі блядські риси. Блядовитість росіянки, підспідка її сором’язливості, яскрава буфетно-ресторанним колоритом. Налий, подай, обслужи. Блядовитість — Біломорканал вітчизняного життя.

Не поважатимеш іншого — тебе не буде. На цьому контракті Захід тримається двісті років. Банальність правила виправдовується комфортним результатом.

Головна мерзенність російського життя — не хамство, навіть не ставлення до людини як до гівна, а негласна згода на продовження негідного життя й прагнення до її виправдання. В умінні все виправдати полягає російська правда.

Нагромадження описів становить культуру. У росіян велика кількість описів. Це — російська література. Незрозуміло, однак, чому, незважаючи на велику кількість описів, росіяни не набралися культури. Я знаю, що ні Тамара Миколаївна, ні Людмила Валентинівна, ні Микола Павлович, ні Дмитро Васильович, ні безліч інших людей ні в чому не винні. І Михайло Кузьмович теж ні в чому не винен. Є, однак, такі місця, де відсутність описів особливо добре видно.

Надія в Росії вмирає першою. Ось висновок, який можна зробити з вітчизняної історії.

Що таке щастя?

Це пудинг.

Це просто пуд-д-д-инг.

Наше щастя.

Мені подобається бути росіянином. Мені подобається пропускати все повз вуха. Іду й пропускаю все повз вуха. Мені кажуть, що так не можна. А я кажу: не кажіть мені «не можна». Я цього не терплю. Не затуляйте мені небо.

— Тих, що провинилися в минулому житті, Провидіння відправляє на переплавлення в Росію, — сказав Сірий. — Це як покарання.

— Кого саме? — поцікавився я.

— Ну, всяких блядюг і шахраїв, — сказав Сірий. — Взагалі, нечистих.

— А як же Рубльов, інші?

— Для контрасту.

Петро Перший повів м’яч у Європу, ударив, промахнувся — розбив вікно.

Збірна команда бородатих мужиків погнала м’яч в Азію.

Задерши спідницю, Катерина Велика перехопила ініціативу.

Павло відібрав м’яч і погнав його у бік азіатських воріт.

Олександр Перший, заволодівши м’ячем, відправив його у бік Європи.

Микола Перший погнав його до Азії.

Його син, Олександр Другий, відбив м’яча далеко у бік Європи.