Наталка Сняданко - Амаркорд (Збірка)

Це було не дивно, адже все сказане містером Арнольдом цілком руйнувало концепцію виплеканої нами елітарної газети, яку приємно взяти в руки й порівняти з будь-яким масовим виданням. І різниця тут не лише в поверхових речах — зовнішньому вигляді, наприклад, розмірі фотографій, різниця — у ставленні до життя й висвітленні різних подій. Наприклад, в уряді стався черговий скандал. Інші газети підуть найбанальнішим шляхом і напишуть про це великими буквами на першій сторінці, на що містер Арнольд з радісним виразом обличчя скаже: «Вері вері гуд!» Так, ніби люди не чули про це вже сто вісімнадцять разів по радіо чи телебаченню. КРІС-2 не буде ображати почуття самоповаги своїх читачів, і коротеньку інформацію про скандал можна буде знайти десь у куточку 5-ї сторінки (часто буває, що через чиюсь неуважність у газеті трапляється дві або й три п’ятих сторінки, зате жодної восьмої чи одинадцятої, та наші читачі давно звикли й дають собі раду), натомість на першій сторінці буде стримана, але досить розлога стаття про кризу уряду де-небудь у Колумбії, щоб можна було проводити паралелі.

Коли ж якась визначна подія трапляється в культурному житті країни, то писати про це ми теж не будемо відразу і на видному місці. Почекаємо, аж мине кілька днів, а то й тижнів, і хтось принесе статтю глибоку, аналітичну і справді варту уваги. До того часу попередні публікації в інших виданнях уже будуть забуті.

Оцінити нашу роботу може читач вдумливий, неквапливий і самостійний, якому не потрібно все розжовувати й подавати готові висновки. Він вчасно інформується сам, а наша газета дає йому можливість порівняти свої висновки з думкою авторитетних людей. Шкода тільки, що таких читачів у нашому місті обмаль.

Як виявилося, містер Арнольд тільки вдавав, ніби не розуміє ворожості аудиторії під час своїх лекцій. Після закінчення однієї з них він поскаржився мені, що до його порад поставилися цинічно, зверхньо й без належного розуміння. А він так старався, розробляв цілу концепцію. Мені стало незручно. Містер Арнольд порадив мені передати керівництву його рекомендацію попрацювати над створенням позитивного настрою в газеті. На його думку, непогано було б провести «кольорові вихідні», як це називається у спеціальній літературі. У вихідний день потрібно зібрати працівників у редакції, роздати їм кольорові кульки й балончики з фарбами і всім разом прикрашати редакційні стіни барвистими графіті. При вході можна повісити портрет Засновника і також прикрасити його кольоровими кульками. А потім усім разом випити кави.

Я спробувала уявити собі, як поставляться до цієї пропозиції люди, котрі й так працюють практично цілодобово, майже без вихідних і зарплати. Хоча з іншого боку, якщо кожен зможе великими буквами написати все, що думає про Засновника, на його великому портреті, це може мати непоганий терапевтичний ефект.

Протягом наступних двох днів містер Арнольд проводив лекції з маркетингу для відділів реклами та збуту (укожноїлюдиниєдвіпівкуліголовногомозкуіпод.). Відрізнялася тільки друга частина кожної з лекцій. У відділі реклами містер Арнольд розповідав, як створювати рекламне портфоліо, які аргументи слід наводити у розмові з рекламодавцем, як створювати базу даних потенційних передплатників та спонсорів, як писати рекламні тексти, як знаходити потрібні номери телефонів і под. Реакція працівників відділу реклами сподобалась містерові Арнольду набагато більше, ніж журналістів. Дівчатка з героїчними прізвищами захоплено слухали одкровення містера Арнольда, час від часу ставлячи питання на зразок:

— А якщо рекламодавець не хоче рекламуватися, що робити?

Або:

— А в Голландії існує реклама на бартер?

Чи:

— Скільки заробляє рекламний агент у Голландії?

Містер Арнольд терпляче відповідав на всі, навіть найбезглуздіші з питань, і був дуже задоволений результатами своєї праці. На завершення лекції для рекламного відділу він порекомендував оригінальний і, на його думку, відповідний до іміджу газети спосіб залучити додаткові кошти на розвиток методом фандрейзінгу. Для цього треба закупити вантажний трейлер ґумових качечок, бажано в жовто-синіх кольорах, щоб читачі бачили патріотизм видання, спустити качечок на воду місцевої водойми, бажано в неділю, і збирати по кілька умовних одиниць зі всіх бажаючих виловити собі одну таку качечку з барвистим написом «КРІС-2». «Робити гроші можна з усього», — переконано заявив наш голландський гість. Співробітниці відділу реклами захоплено відреагували на його пропозицію і жваво радилися, як обговорюватимуть із паном Незабудком втілення її в життя. Мені не хотілося псувати їм настрій, і тому я не висловила вголос свої сумніви з приводу того, що виручених таким чином коштів може в результаті виявитися значно менше, ніж потрібно знайти на закупівлю трейлера ґумових качечок. І це в ситуації, коли вже місяць немає за що придбати навіть факсового паперу.