Наталка Сняданко - Амаркорд (Збірка)

— Do you not translate thіs? — запитав він мене.

— They understand іt, — сказала я.

— Really? — запитав містер Арнольд, який вочевидь не чекав від українських журналістів аж такого високого рівня розвитку. — It’s great! — посміхнувся він широкою американською посмішкою і продовжив: — У кожної людини є дві півкулі головного мозку: права і ліва, — сказав він і знову зробив тривалу паузу.

Я переклала і теж зробила паузу.

— У кожної людини одна з півкуль розвинута сильніше за іншу: права розвинута сильніше за ліву, або навпаки, — із тим же поважним виглядом продовжував лектор.

Під час паузи пан Маргаритко не витримав:

— Або ліва розвинута сильніше за праву. Біда тільки тим, у кого обидві недорозвинуті. Ми довго марнуватимемо тут час?

— Що сказав цей пан? — поцікавився містер Арнольд.

— Nothіng. Your spеech іs very іnterestіng, — відповів пан Маргаритко.

— O, he speaks Englіsh, іt іs great, — зрадів містер Арнольд і продовжував: — Люди, у яких сильніше розвинута ліва півкуля, мають схильність до гуманітарних наук. Вони переважно стають інтелектуалами й віддають перевагу читанню довгих текстів, насичених інформацією. А люди, у яких сильніше розвинута права півкуля, мають більшу схильність до наук технічних, спорту, вони діяльніші і прагнуть сприймати інформацію в коротких текстах, бажано з ілюстраціями.

— А ще краще по телевізору і взагалі без текстів, — знову не витримав пан Маргаритко.

— Хай триндить, дайте чоловіку випиздиться, може, він і шо толком скаже, — заспокоїв присутніх пан Незабудко.

— Я дуже радий, що всі допомагають вам із перекладом, — доброзичливо посміхнувся містер Арнольд. — Мені б дуже хотілося знайти з вами спільну мову і вирішити ваші проблеми. Так от, переважну більшість ваших читачів становлять люди, у яких домінує ліва півкуля. Тому для того, щоб кількість читачів збільшити, до них повинні долучитися ті, у кого домінує півкуля права.

— Без психіатра нам не обійтися, — зауважив пан Фіалко.

— Так, так, саме із психологією все це і пов’язано, — містер Арнольд втішився, що його так добре розуміють.

— Для того, щоб цього досягнути, вам потрібно зрозуміти кілька простих речей:

по-перше, що газета — це продукт, і робиться він для продажу;

по-друге, виготовляючи цей продукт, орієнтуватися треба не на себе, а на читача, який цей продукт купує;

по-третє, реклама приносить гроші, тому ставитися до неї слід шанобливо й уважно.

— Вони там що, всі за одним підручником учаться і переклали цей підручник нашому Вовкові доступною для його півкуль мовою? — цього разу не витримав пан Маргаритко.

Але містер Арнольд реагував на скепсис нашого редакційного колективу доброзичливо і з ентузіазмом.

— Ось тут, подивіться, я виписав недоліки вашої газети. Достатньо їх подолати, і справи підуть значно краще.

З усіх недоліків нашої газети увагу редакційного колективу привернуло тільки слово «бренд». Цього ми ще не чули з вуст Степана Вовка.

— Потрібно придумати якийсь символ для вашої газети. Наприклад, тваринку, яка б асоціювалася у свідомості читачів тільки з вами. Як кролик символізує «Плейбой». Вашій газеті, мені здається, найбільше відповідає дельфін. Адже ваше видання — об’єктивне, виважене, політично коректне і не підтримує жодних радикальних політичних сил. Я правильно це розумію?

— Дуже правильно. А дельфін пасує до нашої поміркованості, як ідея Дерева Правди до назви Крива Липа, — пожартував пан Незабудко на модну тему. Останню акцію громадської непокори в нашому місті було проведено під деревом, на якому повісили плакати «Дерево української правди», а в народі називають не інакше, як Кривою Липою. «Те, що правда у нас — липа, ми знали давно, а що ця липа ще й крива, дуже тішить», — прокоментував акцію КРІС-2.

І справді, важко було уявити мирного дельфіна символом нашої радикальної, іронічної і гострої газети. Я спробувала пояснити це містерові Арнольдові.

— Саме цього я й боявся. Мені важко оцінити ринкову спрямованість змісту газети, бо я не знаю мови. Це повинні зробити ви самі. Але такі речі, як агресивність, суб’єктивність у ставленні до соціальних чи національних меншин, радикальність політичних поглядів, ви повинні собі заборонити. Якщо ви хочете, щоб вас читали всі, не ображайте нікого, будьте поміркованими і об’єктивними, представляйте різні точки зору. Про конфлікти, непорозуміння чи суперечки пишіть стримано й не ставайте ні на чий бік. Тоді вас поважатимуть усі.

— Або ніхто, — похмуро пробурмотів пан Фіалко. Газетний маркетинг по-голландськи вочевидь не викликав у нього захоплення.