Олесь Ульяненко - Вогненне око

Здесь есть возможность читать онлайн «Олесь Ульяненко - Вогненне око» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2013, ISBN: 2013, Издательство: Фоліо, Жанр: Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Вогненне око: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Вогненне око»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Олесь Ульяненко (справжнє ім'я Олександр Ульянов; 1962—2010) – найрадикальніший і найжорсткіший, скандальний і непередбачуваний український письменник, автор понад 20 романів. У видавництві «Фоліо» вийшли друком його книжки: «Сталінка. Дофін Сатани», «Жінка його мрії», «Квіти Содому» і трилогія «Ангели помсти».
У романі «Вогненне око» (1999) із вражаючою достовірністю зображено цинічний і жорстокий абсурд української дійсності 90-х років минулого століття. Це і всепереможні у своєму безглузді і жорстокості злочинці брати Роздайбіди, і не менш злочинний міліціонер Гільмедов, і представник корумпованої верхівки полковник Кравченко… Це твір про злочин і безкарність, в якому із жахливими подробицями змальована «нечистота та розклад людського буття».

Вогненне око — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Вогненне око», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Коли вони вийшли, небо вже брудною річкою падало за Поділ, кидаючи білі човники хмар. Вони сунули, розбризкуючи калюжі, вузьколобими закутками, а Лящ бубнів, що дарма він, Шмулєвич, натякає на такі теми за чаркою, бо не приведи нарватися на тих, у піджачках, або на тих, що носять гакі. Далі він розплакався, закричав, обтираючи ведмежими лаписьками сльози: «Ти, суко, п'єш нашу кров, щоб ми циндрили у наших матерів!» Шмулєвич кинув недопалка в калюжу, де бовталося блюдцем сонце ліхтаря, потягнув носом повітря, сплюнув під ноги: «На мороз береться… А ти, піїте, навчись так, щоб навпаки. А якщо не можеш, то в мученики. Зараз на них великий попит!» Дощ шипів по калюжах; небо провалилося темрявою. Мокрим ганчір'ям розлазилися плями людей. Голуби, перекидаючись під вітром, трималися зграї, потрапляли під червоні снопи прожекторів, що били з головної годинникової вежі, падали низько, шелестко, прошивши ніч, пропадали, з'являлися під вікнами. На пагорбі вулиці Костьольної, струмонувши по хребтах, забили дзвони в католицькій церкві. Шмулєвич, мов ненароком, здригаючись, зміряв поглядом Віталія, єхидно хихикнув. Витяг сигару, гучно обгриз кінчик передніми вигнутими зубами, запалив, освітлюючи клубком вогню непорушне вощане лице, – укляк, зупинивши Ляща і Віталія під навісом кавказького ресторану. Нічна туга заклалася під очима; нерухомі більма відбивали автомобілі ослизлими рибинами. Рваними скісками пропікалися реклами. Лящ, закоцюблий, втупився в одну з них, широку, на стіні протилежного дому, де містилося одразу кілька ресторацій, і читав, ворушив губами, намагаючись змавпувати чийсь владний голос: «Тільки у нас – уперше, найкраще чоловіче еротичне шоу для жінок, з вітанням на Свято!» – Лящ затупцював по калюжах; Шмулєвич, не повертаючи голови, скинув руку, поправив пасмо злиплого волосся. Ударив вітер, роздер навісну парасолю. Лящ разів зо три повторив написане, харконув у бік Шмулєвича: «Це, Йосько, твої балачки і болячки також… І ви хочете видати, що це моя нація…» Шмулєвич висякався, стояв, хилитався, переступаючи з кінчиків пальців на п'яти важких черевиків, освітлював половину тулуба, груди і довгі руки затягами сигари, пахкаючи в темряву димом; відтак його голос прорипів, забиваючи клекотіння крапель: «Так, лекція триває. Ех, Лящ, Лящ… Яка то в хріна нація… З таким успіхом я можу ескімосів приторочити до рятувальників усього світу. Якщо твоя довбеха приймає написане від лиця інтелігенції, якою, на превеликий жаль, є ти, то мені нічого сказати, лише повторюся за тими хлопчаками: тобі справді місце в яру за колючим дротом або в черзі до крематорію.

Затям, дурко, що найліпший народ – це гноблений чорною роботою. Тоді в нього не стане часу думати про різні фанаберії, тобто вимучувати всілякі доктрини, революції, щоб поліпшити собі життя, здобути привілеї; тоді йому невтямки ставати хірургом, викладачем якогось вузу, недорікуватим професором-алкоголіком; тоді у нього не стане розуму і сили лізти до парламенту, творити закони, котрих немає в природі, і базікати на засіданнях, мов у тому колгоспі, де й на якому поверсі дешеві сосиски. Ти заперечиш, скажеш – банально. Банальність – це вічність. Банальний дощ у своєму випаданні на наші голови, банальна любов у своєму рутинному трикутнику. До речі, у вас цей трикутник прибрав подобу содомського збіговиська… Тож радше повернімося до подій, які були прожектором на сьогодення: якщо на народ, застережу – народ, а не нація, – якщо на народ не впливає віра, якщо народ не здатен шукати, то виникає необхідність, щоб хтось навчав ходити, будувати, вірити і поклонятися. Але така річ неможлива. Принаймні в недалекому майбутньому. Тут з давніх-давен усе поставлено на голову. Ви самі розпорядилися своєю долею. Кращі ваші люди, рушії, подалися до Гімалаїв, до Гангу і далі, кудись у Тмутаракань, полишивши народ безголовим. Натомість придибали з моря дикі скандинави, котрі нічого так і не навчилися, окрім як ловити рибу й пробивати черепи найближчим родичам. Це плата за те, що ви наробили в Індії, коли ваші брахмани витягували за патли з лісів індусів, найпокірнішу націю на землі; ламали з переможним реготом карки за ніщо – не думали-бо, що цим попередили, перецибонувши тисячоліття, спровокували незаконнонароджене божество, як-от Будда. Натомість на полишені землі прийшли людожери, поїли ваших чоловіків, узяли жінок – ось точно не пам'ятаю: чи то до скандинавів було? Проте не так воно й важливо, сам факт вашого втручання у світотворіння. Од людожерів ви породили неповноцінних – таких от, як Лящ. Ти заперечиш, що всі народи обрані Богом. Проте Бог не терпить асиміляції, а тим паче коли в діло рук Його лізуть створені Ним. Далі. Потім прийшли іудейські кагали, гнані Всевишнім як на покару, і не приймали тієї покари. Думаєш, ті, які вели, навчали їх, не знали, що Христос був Сином Божим? Знали, в тому-то й вся біда, в тому-то й ваша подібність. Щоправда, вам віддається невидющість, тупість, але це не зменшує вашої вини. Як говорив один філософ – ті, що не знають, теж підуть у пекло. Тут не стане розуму не лише у мене, а й у десяти мільйонів мешканців цієї країни.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Вогненне око»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Вогненне око» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Олесь Ульяненко - Там, де південь...
Олесь Ульяненко
Олесь Ульяненко - Ангели помсти
Олесь Ульяненко
Олесь Ульяненко - Квiти Содому
Олесь Ульяненко
Олесь Ульяненко - Сталінка
Олесь Ульяненко
Олесь Ульяненко - Серафима
Олесь Ульяненко
Олесь Ульяненко - Знак Саваофа
Олесь Ульяненко
Олесь Ульяненко - Жінка його мрії
Олесь Ульяненко
Шиван Вивьен - Око за око
Шиван Вивьен
Олесь Ульяненко - Перли і свині
Олесь Ульяненко
Олесь Ульяненко - Софія
Олесь Ульяненко
Отзывы о книге «Вогненне око»

Обсуждение, отзывы о книге «Вогненне око» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x