Олег Гуцуляк - Адепт, або Свідоцтво Олексія Склавина про сходження до Трьох Імен

Про безсмертя Цаган сказав:

– Безсмертя неможливе у світі, де Свобода заступила місце Шехіни. Над тими, хто живе довго, доля здобуває тим більшу владу, чим довше їхнє життя. Той, хто отримав безсмертя, втрачає Свободу і повністю підкоряється долі. Але перший зі слуг долі – Сатана. Його знак – Макрі Чихен, свастика, [70] Свастика – в арійських народів Євразії – містично-філософський знак «вічного повернення». На відміну від іудеїв, які мали лінійне часове мислення, арії вважали час замкненим на послідовність циклів, «колесо дхарми», що повертає долю до власного початку. знак чотирьох циклів. Життя безсмертного схоже на свастику – воно повторюється у подіях своїх. Безсмертний приречений на ходіння по колу і вічну щербатість від уже баченого.

Ось що почув син Левія від царя Білого озера. Через шість років від початку мандрів, у сьомий рік правління царя Завулона, повернувся він в Ітхель. Там він переповів слова Цагана Братству Шехіни і відмовився від посвяти у ступінь Голови Братства. П’ятеро рідних братів його вже загинули у війнах з уграми [71] Угри – в ІХ ст. – кочове плем’я, котре мешкало біля Уральських гір. Предки сучасних угорців та хантимансійців. і печенігами, і Мелхиседек увійшов старшим у запустілий будинок Левія, батька свого. І перед мудрістю його схилилися втаємничені.

І ще повинен сказати я: книжник Зоровавель із Саркелу також був адептом Шехіни.

Так залишився я в домі Мелхиседека, у будинку Левія на вулиці Мідного Стовпа.

Мелхиседек допоміг мені вступити до цеху лікарів Прославленого Міста. Цеховий голова ескулапів [72] Ескулап – від імені грецького бога-цілителя Асклепія, патрона лікарів у поганські часи. Шимон, син Азарії, з поваги до сина Левія, прийшов на вулицю Мідного Стовпа, щоб екзаменувати мене. Його супроводжувало ще двоє лікарів – грек Діонісій та вірменин Анікат. З ранку до полуденної спеки три достойних цілителі вимучували мене запитаннями. Сивобородий Шимон під час цього допиту недовірливо хитав головою, зрештою сказав:

– Страшні часи! Необрізані дикуни лікують людей, смердючі варвари керують військом… Бідна Хазарія!

Але, отримавши по двадцять дирхемів, старші лікарі Ітхеля дали мені змогу здобути їхнє визнання у другій частині іспиту. Наступного дня слуги Шимона повели мене на вулицю Рожевого Колодязя, до тяжкохворого купця Калокіра, найзаможнішого з караванників грецької громади.

Калокір хворів на водянку, і хвороба його вже так глибоко в’їлася у старе тіло, що сам Гіппократ не в змозі був би принести йому полегшення. Щоб остаточно зганьбити мене, слуги Шимона зчинили страшенний галас, запевняючи родичів Калокіра, що приведений ними молодий склавин обов’язково вилікує купця, бо кращого знавця засобів від водянки в ойкумені не бачили з часів Вавилонського полону. [73] Вавилонський полон – у 597 та 581 рр. до н. е. вавилонський цар Навуходоносор ІІ (605–562 рр. до н. е.) примусив іудеїв переселитися із Палестини у Центральну Месопотамію. У 538 р. до н. е. шахиншах Кір ІІ дозволив полоненим повернутися в Палестину і відбудувати зруйнований Єрусалимський храм. Завдяки цьому рейваху піввулиці збіглося дивитися на зцілення Калокіра. Щонайменше три десятки греків заглядали через паркан в обійстя.

Купця винесли на внутрішню терасу головної споруди, що виходила у розкішний гай. Неподалік від тераси викладеним кольоровим камінням руслом біг струмок із кришталево-прозорою водою. Роздуте хворобою тіло купця лежало на смугастій ковдрі, і вродлива наложниця прикладала до Калокірового чола шматок тканини, змочений холодною джерельною вологою.

Слуги Шимона стали віддалік, весело дивлячись на мої зусилля. А я тишком сміявся з них, згадуючи тих залитих водянкою киян, що їх підіймав з одра у виті Желянській старий чаклун Силеник.

Багато часу зайняли приготування: пошуки трави в гаю і чистої олії серед торгових скарбів купця. Звечоріло, і на терасу винесли смолоскипи, коли я почав намащувати тіло старого цілющою сумішшю. Тепер слуги Шимона підійшли ближче і навіть запитали, які трави я поклав до горщика з олією. У відповідь я попросив їх спіймати у гаю жовтого скорпіона для виготовлення нової суміші. Більше вони не наближалися до мене.

Опівночі я прошепотів над Калокіром одне з таємних заклять київських волхвів і наказав наложниці вилити на купця великий шкіряний міх джерельної води. Коли рідина обмила Калокірове тіло, я пішов досередини купцевого будинку, поїв і ліг спати.