Олександр Ірванець - Сатирикон-XXI (збірка)

Зрештою ти наважилася —
Ціною великих зусиль і внутрішньої боротьби —
Усе це виразно відбилось на твоєму гарненькому личку.
Ти зробила глибокий вдих,
А потім так само глибокий видих
І показала мені.

Каюся, я не втримався
(Бо була вона в тебе такою, такою, такою…)
Тож несвідомо я простягнув свою руку
Праву, чи, може, й ліву,
І, намагаючись не налякати тебе,
Ніжно ледь-ледь доторкнувся самими пучками,
Кінчиками двох пальців
Спробував розгорнути
І побачити те, що всередині.

Ти стрепенулася, вся спалахнула,
Обпекла мене лютим поглядом,
Відсмикнула і заховала
Свою першу збірочку віршів.

Ой, у нашому селі
Б’ють у крицю ковалі.
А всі дівчата закохались
В молодого Брюса Лі.
Тільки я, дівчина чесна,
Я люблю лише Сильвестра.
Тільки я, дівчина горда,
Люблю Харрісона Форда.

В клубі ввечері не танці.
В клуб діди ідуть і бабці.
Заграничний екстрасенс
Гарантує екстра-секс.
Я кохала екстрасенса,
Наче квіточка цвіла.
Від усього свого серця
Екстрасенсові дала
По морді…

Промайнуло НЛО —
Летюча тарілка,
Вичисляючи село,
Де ще є горілка.
Мій коханий — гоміноїд
Зоряний-астральний,
Дав мені ковтнути контр —
ацептив оральний.

Котилася торба з горба,
А в тій торбі раки.
А в тій групі «Бу-Ба-Бу»
Одні небораки.

Жили у бабусі
Троє білорусів.
Один сірий, другий білий,
Третій — в капелюсі.

Для того й тому, щоб
Втримать рівновагу,
З’їхалися в пущу
Підписать бомагу.
Раді і веселі
Згідно тій бомазі
І в Парижі,
і в Брюкселі,
Й навіть в Копенгазі.

Умом Расію нє панять…
Росія врятувала світ!
Так вже не раз бувало.
Від тираній, фашизму, від
Навал, яких навалом
Могло би буть, коли
Б їм відсіч не дали.
Отак і в ті серпневі дні,
Які уже в легенді,
Росія знов сказала «Ні!»
На всі свої легені.
А що було? А те було, —
Як старших розпитати —
Зібралося всесвітнє зло
Росію розтоптати.
Усе це розпочали два
Чи три якихсь народці.
Ну, точно — почала Литва
Та інші інородці.
Їм на підтримку з півдня йшла
Доведена до сказу
І очманіння чимала
Дивізія з Кавказу.
А в глибині своїх лісів
Підступні, як данайці,
Сідлали оленів і псів
Якути і нанайці.
З усіх сторін ішли вони,
Московський брук топтали,
Хатят лі рускіє вайни,
Ні в кого не питали,
А мов загарбники ішли
З республік і провінцій.
(З них найпідступніші були
Жиди і українці!)
І стрімко рухалась туда
Уся ця шайка-братія,
Де засідала молода
Російська демократія.

Та той, которий у Кремлі
Сидів біля штурвала,
Дихнув, спитав «Доколє?» — і
Розбіглася навала.

Так в котрий раз
Росія світ
Від бід
Порятувала.

В опозицію дівчина
Виряджала бійця,
Круг ковбаски надівши на
Два варені яйця.
Босих ніг не шкодуючи,
Провела за село.
Стрічку «Я голодуючий»
Одягла на чоло
Йому, а перед тим
Бульбу, зварену в виварці,
Розтовкла на м’яке
І від імені виборців
Наказала таке:
— Будь частіше тверезим.
Вимовляй всі слова.
Захищай інтереси
І відстоюй права.
І цитуй неупинно
Ти з чільних сторінок
І журнал «Украина»,
І журнал «Огонёк».
Пнись не в руководящі —
Не велике цабе!
Й ближчим будь до трудящих,
Умоляю тебе!
Тож не спи у готелі,
А ночуй під мостом.
Хай здригнеться в постелі
Академік Патон.
Своє серце і мозок
Все віддай боротьбі.
Академік Амосов
Вшиє нове тобі.
Виступай не занадто,
І можливо, якраз
Гамерицький сенатор
В гості викличе нас.
Тож оформ неодмінно
Передплату в Нью-Йорк
На журнал «Украина»
И ра-адной «Огонёк»!..

І що сало? Ласощі…

Стодола, рів…
Сто доларів…