Ірися Ликович - Віртуалка

Спочатку воно було забарвлене щоденним співом старого сліпого, котрий акомпанував нашій зачарованості за моїм завжди заштореним вікном. Заради того співу варто було прийти у цей світ і всотати до серця віру в майбутнє.

Саме через мою любов до музики я хотіла б розпочати цю історію піснею і в пам’ять про Тоні хочу включити для вас «Я тебе запрошую» Хуліо Іглесіаса. Бо Тоні був непересічною людиною. Він мріяв удень дивитися на місяць і бачити, як той поволі, мов льодяник у роті, тане в ясній голубизні неба, залишаючи у тісних та непройдених провулках підсвідомості присмак віджитої радості. Він мріяв малювати картини і хотів, аби погляди інших людей гладили його роботи так, як гладили б його самого руки коханої жінки. Він прагнув донести свій світ до нас, сліпих: тих, котрі не вміли бачити головного. Тих, котрі не розуміли символів. Отож, я присвячую цю пісню ЙОМУ, тим самим запрошуючи вас глибше пізнавати тих, хто поруч.

Te invito – Я тебе запрошую

te invito a bailar un bolero – я тебе запрошую танцювати болеро

te invito a que – я тебе запрошую пізнати мене

me conozcas – познайомитися зі мною

robarte la vida en un beso – украсти моє життя поцілунком

al alba y los dos a solas – на світанку і наодинці

te invito a bailar un bolero – я тебе запрошую танцювати болеро

de aquellos que estan de moda – із тих що в моді

sentir que se quiebran los cuerpos – відчувати як згорають тіла

y el alma que se desborda – і душа котра розливається

te tomo en mis brazos bailamos – я беру тебе у свої руки танцюємо

me entrego – я віддаюся

me dejo llevar donde vayas – я дозволяю тобі вести себе куди б ти не пішла

sin miedo – без ляку

te beso me besas me abrazas – я тебе цілую ти мене цілуєш обіймаєш

queremos – ми хочемо

que noche esta noche me pierdo – аби цієї ночі ми заблукали

me enredo – я заплутуюсь

yo se que tu también estás muysola – я знаю що ти також дуже самотня

que sientes como yo las mismas – що відчуваєш як і я те саме cosas

te invito a bailar un bolero – я тебе запрошую танцювати болеро

te invito a que me conozcas – я запрошую пізнати мене познайомитися зі мною

robarte la vida en un beso – вкрасти у тебе життя поцілунком

al alba y los dos a solas – на світанку і наодинці

te invito a bailar un bolero – я запрошую тебе танцювати болеро

de aquellos que están de moda – із тих що в моді

sentir que se quiebran los – відчувати як згорають тіла cuerpos

y el alma que se desborda – і душа котра розливається

te miro me miras, y siento deseo – я на тебе дивлюся ти на мене дивишся я відчуваю бажання

te visto y desvisto tu cuerpo – я тебе одягаю і роздягаю

me atrevo – я насмілився

te pierdo, te busco, te encuentro – я тебе втрачаю я шукаю я знаходжу

me encelo – ревную

y se que tu vuelo es mi vuelo – і знаю що твій політ це мій політ

despego – злітаю

yo se que tú también estas muy sola – я знаю що ти також самотня

que sientes como yo las mismas cosas – що відчуваєш як і я те саме

te invito a bailar un bolero – я тебе запрошую танцювати болеро

te invito a que me conozcas – я тебе запрошую пізнати мене познайомитися зі мною

robarte la vida en un beso – украсти у тебе життя

al alba y los dos a solas – на світанку і наодинці

te invito a bailar un bolero – я тебе запрошую танцювати болеро

de aquellos que están de moda – із тих що в моді

sentir que se quiebran los cuerpos – відчувати як згорають тіла

y el alma que se desborda – і душа котра розливається [1] Переклад Ірисі Ликович.

Любий Тоні, ти ж, напевно, здогадувався, що для тебе я ладна була говорити не замовкаючи, вичаровуючи із себе слова напіввидихом, зовсім не думаючи про терапевтично-чарівну силу сказаного. Ти, мабуть, помічав, що вся моя суть була зіткана з різнобарвної тканини оптимізму.

Тоні, я ладна була перетворити своє життя на усну історію для тебе, тільки б ти дослухався до моїх мотивів. Дивився на мене. Розглядав по той бік екрана. Вночі, коли твоя фура перетинала котрийсь із сірих, по обидва боки замурованих бетонням, а всередині переповнених ланцюгами вантажівок автобанів, дивився то на мене, то на засіяну відблисками чужих фар дорогу і шепотів мені: «Засинай, кохана, спи, а я дивитимуся на тебе, і мені не буде самотньо… Рідна… А потім, pardon (це слово вимовляв зовсім на англійський манер – пáдон, із наголосом на перший склад), перед митним контролем, я відключу свого айфона».

Твоя віртуальна присутність була для мене такою важливою – як світло фар твого великогабаритного авто для твоїх трансферів. Бо твоїм серцем я відкривала у своєму невидимі ворота, крізь котрі так спрагло вливалися до мого тіла звуки майоркійської гітари. Ти, напевно, відчував, наскільки я була відкрита для іспанської музики, бо ж на початках щоразу зустрічала тебе притишеним голосом, котрий губився десь поза вібраціями мотивів фламенко. І вже тільки давши тобі змогу наслухатися досхочу, починала говорити – розповідати тобі про себе. Малювати своє трепетне «я», котре вже розчинилося у тобі.