Петер Хьоґ - Тиша

Вона повернулася, механічно, і пішла попереду уздовж ряду комп’ютерів. Сіла. Африканка підкотила Касперове крісло ближче до неї.

Це було її робоче місце. На столі стояла пляшка італійської мінеральної води. Гіацинт у колбі з пірексу — якщо це чийсь подарунок, то йому б не хотілося знати, чий саме. Три коротких теслярських олівці, застругані ножем. Поруч лежав ніж, яким вони були застругані. Берестяний кошик для стружки. Маленький слоїк зволожуючого крему.

Такий самий стіл, як і будь-який інший. Квадратний метр стільниці. А проте він створював атмосферу, що викликала у відвідувача бажання стати тут табором. Тут був її аромат, він вдихав його.

— Ми створили цілу мережу, — сказала вона. — У нас встановлено зв’язок із сейсмологічним відділом в Упсалі, з Інститутом фізики ґрунту в Берґені. З усім NORSAR’ом. Британською геологічною розвідкою в Единбурзі. Європейсько-Середземноморським сейсмографічним центром у Ніцці й Мадриді. У нас є сейсмостанція на Західному валу. Ще одна у вапняній шахті в Менстеді. Просто під нами — сімсотметрова свердловина для вимірювань, просвердлена й оснащена після перших поштовхів. У ній тисяча сімсот датчиків. Тут у нас сейсмологічної апаратури більше, ніж у Сан-Франциско. Реєстратори «Рефтек». Сейсмографи Мейснера. Військові підривають для нас п’ятсот кілограмів динаміту щотижня, вібрації вловлюються вісьмома сотнями геофонів. Ми можемо стежити за поширенням вибухової хвилі під землею. Ми вимірюємо напругу полів. Плавні зміни напруги в земних шарах. Локальні зміни магнітного поля. Зміни рівня ґрунтових вод і деформацію на кожному квадратному метрі від Драгера до Фарума. Чотири біологи за нашим завданням ведуть спостереження за змінами в поведінці дрібних гризунів у лісах навколо Копенгагена. Відповідно до китайської теорії. Про те, що тварини реагують на поштовхи ще до того, як вони почнуться. У Потсдамі працює особлива група з GeoForschungsZentrum [80] Геологічний науково-дослідний центр (нім.). . У моєму розпорядженні сотня геофізиків, інженерів та техніків. Вони обробляють результати шести мільйонів вимірювань за добу. Двічі на тиждень один з наших геодезистів — улюбленець публіки — з’являється на екрані телевізора, на всіх каналах, і розповідає про те, як посуваються дослідження загадкового явища. Про те, чи можливі нові поштовхи. Про те, чи не доведеться евакуювати більшу частину Копенгагена і Зеландії.

Хтось, схоже, зазіхнув на його рукавичку. Каспер почув, як піднімається ліфт.

— Ми сформулювали цілу низку можливих пояснень. Завтра ввечері я виступлю по телевізору з підсумковою заявою. Я скажу таке: як і Ісландія, Данія рухається до південного сходу у відносній геологічній системі. Але не може просунутися далі: Африка рухається на північ і тисне на Євразію. Альпійська складка зсувається на північ. Це призвело до вибухового зміщення у кристалічній корі. На глибині від трьох до чотирьох кілометрів під містом. Навколо місця зміщення лежить шар важких скельних порід, щось подібне до Сількеборзької аномалії. Це перешкодило поширенню вибухової хвилі. Тому поштовхи й не було зареєстровано в інших місцях. Єдине спостережуване явище — це поверхневе осідання. Є підстави вважати, що більше поштовхів не буде. Землетрус важко прогнозувати. Надійних методів немає. Ми не можемо виміряти накопичення напруження на великих глибинах. Ми не знаємо, скільки може витримати земна поверхня. І все-таки наші оцінки оптимістичні. Ми стежимо за ситуацією. Досі немає ніяких підстав припускати, що потрібна буде евакуація. Ми вважаємо, що серйозних поштовхів більше не буде. Це я скажу завтра увечері.

— Це мусить усіх заспокоїти, — відгукнувся Каспер.

Вона нахилилася до нього. За інших обставин він би насолоджувався кожним сантиметром її руху. Але не зараз.

— Так, — відповіла вона тихо. — Заради цього я все це й говоритиму. Є тільки одна проблема. Усе це брехня.

На якийсь час периферійний Касперів слух підвів його, під час цієї короткої неуважності до них дістався молодик з платформи.

— Він має бути депортований, — повідомив молодик Стіне. — Він уже повинен був покинути країну.

Каспер упізнав його: це був один з Меркових пажів.

— Підполковник Брайнінґ, — відрекомендувала його Стіне. — Разом з іншими відповідає за нашу безпеку.

Офіцер став перед Каспером.

— Його розшукують, — сказав він. — Він небезпечний.

Вони не дивилися на Каспера. Це було необачно. Не можна відводити погляд від великих клоунів. При ньому як і раніше була обідня тарілка. З полиці під однією з повішаних на стіну дощок він узяв дерев’яну указку й почав обертати тарілку в повітрі, потім зловив її, утримуючи на пальці, пересадив на указку, поставив указку на стіл і висунув уперед інвалідне крісло. Стіне, підполковник і африканка, як загіпнотизовані, вп’ялися очима в карусельний гіроскоп.