Олесь Ульяненко - Там, де південь...

Здесь есть возможность читать онлайн «Олесь Ульяненко - Там, де південь...» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 2007, Жанр: Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Там, де південь...: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Там, де південь...»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

«…Я взагалі дуже об'єктивна людина, і я бачу світ таким, який він є, людей такими, якими вони є. В мене, напевно, жанр такий… У нас майже немає серйозної літератури, натомість дуже багато попси, стьобалова. Постібатися, приміром, як тринадцятирічна дівчинка ширяється, — це в них не чорнуха. Я з іншого боку дивлюся на такі речі. Що тринадцятилітній дівчинці ширятися, мабуть, нехорошо. І коли про це пишеш, воно сприймається як чорнуха. Людина що хоче бачити? Виправдання своїх вчинків чи злочинів. Людина ніколи не хотіла відповідати за щось». (з інтерв’ю «Дзеркалу тижня», 2–7 січня— 2 лютого 2007).
Київська Русь. — 2007. — Кн. 7 (XVI). Блуд.
* Збережено особливості правопису автора.

Там, де південь... — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Там, де південь...», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать
* * *

Вона дивна, і чіпляється за те, що їй не належить, така забаганка сильних світу цього… «Хм, люди такі дивні» — скаже вона, усміхнеться і схилить голову на плече, розвісивши коси… Це тріснуло в моєму черепі задовго до того, як тато зачав мене в материній утробі. На Півдні, цьому розмитому районі з новітніми будинками, з навороченими бандитами усіх рангів, я, напевне, зрозумів це саме в ту ніч. У барі, котрий називався «Прощай, мій Ангеле». Хоча насправді він ніяк не називався. Напівпідвал, забитий самогоном, шмурдяком, контрабандним віскі, ракією, наркотою й блядями всіх гатунків, мастей і проб. Іншого мені життя поки що не виділяло. Я сидів за столом, пив густий миколаївський «Янтар», розбавляючи горілкою. І лише щось тонке, невимовно ніжне, до чого я боявся доткнутися думкою, допомагало триматись переконання, що світ все ж не така падлюка, як мене вчили з юності, з мого народження: боятися всіх, нікому не довіряти, і жити, якщо ти маєш на те сили. Так, вона інакша, з іншого світу, звідки я пішов, щоб ніколи туди не повернутися, щоб мені ніколи не дали туди повернутися. Я замовив ще порцію смердючої ракії й подивився на вхід. Впустили Бібу. Біба поправив волосся, усміхнувся і клацнув губою. Масний, упевнений погляд. Зараз зайде Халява і все вирішиться. Смутна тривога, що вона з'явиться з ним чи з ними, — хмільна дурість, але я постійно, кожну хвилину хотів бачити її. Із розширеними зіницями в сірих чистих очах — і те, що я бачив, ніколи не могло бути правдою. Правдою будуть лише Аляуди… Я пошукав очима в цьому гадючнику когось, окрім Біби… І натрапив. Двоє теплих черешневих очей. Вона усміхалися мені з того боку зали. Мені не треба її навіть кликати: донька грека і китаянки. Вона підійшла, поклала руку мені на долоню. Тут, на Півдні, такі трапляються часто. Їх любиш одну ніч, проблеми зникають самі собою, і світ налагоджується навіть тоді, коли з тебе випустять кишки. Саме так. Ми випили. Вона продовжувала усміхатися, наче пташка, — цвірінькала, бігала біля мене, а я намагався втримати хоча б її, щоб хоча б так ухопити шматок повітря: густого, повного життя. Мені не було вісімнадцяти, але я відчував себе стариганом. Нарешті зайшов Халява. Він підсів до мене відразу. Я плив серед десятка облич, зосереджених, розслаблених, облич, у яких не було минулого, і вони, наче образи, що створені лише твоєю уявою й не мають ніякого продовження; це нагадувало невеличкий вокзал, де тебе ніхто не зустрічає, де тебе не існує, а ти намагаєшся протягнути невидиме і тепле, щось своє, крізь ці потоки бруду людської хіті, страждань, дрібних і зрозумілих лише цим рукотворним творцям свого щастя чи нещастя. Значить, я продовжував думати про Ірину. Але думав зовсім по-іншому. Вулиця виховує страх, бо саме страх допомагає тобі пересуватися руслами річок великого міста. Халява сказав:

— Він тебе підставив. Преді мною підставив. Але я закрию на це очі. Візьму й закрию, якщо ти прийдеш на розборняк. — І Халява відійшов. А у мене відразу заболіло в животі: реально я бачив, як із мене вилазять тельбухи, з розпореного живота, рукою і фінаком Капітана. Мені зробилося байдуже, і я забув про маленьку китаянку з гострими плечками, вишневими очима. Нарешті я випірнув на поверхню: тим боком, біля стійки, котилася колобком Олька Коваль. Вона глянула на мене й підморгнула, хтиво і лукаво. Я не відповів. Зрозуміло: ось вона прийшла перевірити Бібу, а не так Бібу, як мене, лоха, що повівся на інститутці, а вони підставили цю інститутку, а та, в свою чергу, гралася в нудне життя полковницької доньки, для якої немає нічого забороненого. Підійшов Пєца. Він важко дихав, і сказав, що Біба збирає здоровенний кодляк. Усе проти «старічья». Він спалиться, блін, як пить дать спалиться. У нас є право вибору, або лишитися отстоями, або вписатися за старих. За ними не заржавіє, і вони ще довго будуть триматися.

— Так, — сказав я. — Халява грає в дурня. А ми з тобою зіграли в кожаного дурака з-за якоїсь худосочної бляді. Скажи мєлким, щоб залазили в канаву… — і я повернувся до своєї китаянки, задер їй спідницю. Під спідницею нічого не було. Я зробив розумне обличчя й сказав:

— Пішли за стійку. Люди повинні відрізнятися один від одного, правда, крихітко?

* * *

Те, що ми називаємо стражданням, смертю, нещастям, недолею, трагедією, слід було б назвати ціною свободи. Єдиною альтернативою до цієї свободи зі стражданням є несвобода без страждання.

Джон Фаулз, «Арістос».
* * *

Мєлкі почали першими. Вони добросовісно просиділи в канаві з рогатками, з повними кишенями шариків-підшипників і трикутними шматками битих чавунних сковорідок цілу ніч. Вони сиділи в канаві цілу ніч проти сірої стіни складу. Гагаузи почали вантажитися, як на них градоМ посипалися купи свинцю, чавуну, сталі. Двоє завалилося на спину, не зойкнувши. Решта спробували сховатися за дверима складу. Але у справу пішли електрозварювальні електроди, заточені з обох кінців. Троє чоловік так і лишилося лежати біля проходу, обтикані, наче ковбої індіанськими стрілами. Свинець і шматки чавунних сковорідок гуділи об листовий метал, і над Аляудами о шостій ранку стояв гуркіт, як на металургійному заводі. За півгодини, коли прибіг Біба зі своїм кодлом, з гагаузами і молдаванами було покінчено. Мєлкі жваво розтягували мішки з драпом і шмигали в аляудинські склепи. З-за рогу вивалив Утюг із важкою артилерією. Біба зупинився, розставив руки, і сказав:

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Там, де південь...»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Там, де південь...» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Олесь Ульяненко - Ангели помсти
Олесь Ульяненко
Олесь Ульяненко - Вогненне око
Олесь Ульяненко
Олесь Ульяненко - Квiти Содому
Олесь Ульяненко
Виктор Ульяненко - Шокирующие китайцы
Виктор Ульяненко
Олесь Ульяненко - Сталінка
Олесь Ульяненко
Олесь Ульяненко - Серафима
Олесь Ульяненко
Олесь Ульяненко - Знак Саваофа
Олесь Ульяненко
Олесь Ульяненко - Жінка його мрії
Олесь Ульяненко
Олесь Ульяненко - Перли і свині
Олесь Ульяненко
Олесь Ульяненко - Софія
Олесь Ульяненко
Отзывы о книге «Там, де південь...»

Обсуждение, отзывы о книге «Там, де південь...» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x