Иван Кочерга - Майстри часу

Юркевич(у розпачi). Але я дiйсно їду в Париж на виставку, невже ж це такий злочин? Це якийсь кошмар — справжнiй зубний бiль…

Софiя Петрiвна.А ця ваша Маруся, яка з вами їде, це теж кошмар? Теж зубний бiль?

Юркевич.Але присягаюся вам усiм святим…

Софiя Петрiвна.Не брешiть. Марiя Iванiвна менi все (сiдає i плаче, затулившись хусткою), все… розказала. Облиште… не чiпайте мене!

Юркевич.Та це ж неправда, брехня! Соню, моя дорога, заспокойся, благаю тебе. Соню! Господи! Справдi, краще розв'язати три чемодани, чотири, двадцять чемоданiв i скринь.

Софiя Петрiвна(пiдводиться). Тiкати крадькома, тiкати вiд мене, яка вiддала йому все, що може вiддати жiнка!

Юркевич.Соню! Благаю тебе! (Озирається). Скандал — зараз поїзд.

Софiя Петрiвна.Любов, душу, честь! I тепер, коли всi говорять про мiй скандал…. А! Хтось iде! (Опускає вуаль). Тiкати з iншою, з першим дiвчиськом…

Юркевич(у розпачi). Та їй-бо ж це неправда! Я один — невже ти не вiриш?

Софiя Петрiвна.Сюди йдуть. Прощайте. Можете їхати. Можете тiкати один або вдвох — менi однаково. Коли я побачила, як ви злякалися, менi стало гидко. А тим часом — дивiться, якби я застала вас удвох (виймає з торбини маленький револьвер), менi здається, що я… (Юркевич злякано вiдступає). Прощайте!

Швидко виходить, зiпхнувши з порога графа Лундишева, що спiшив увiйти.

Юркевич, очманiлий, сидить на своєму чемоданi.

Юркевич.Та пiсля цього зубний бiль… сама тобi насолода!

Лундишев(жвавий дiдусь у шикарному пальтi i плескуватому кашкетi). Чорт вiзьми, трохи не збила з нiг — не жiнка, а буря, ураган!

Юркевич(знесилений). Iменно ураган… Зубний бiль!

Лундишев(помiчає Юркевича). Слава богу, ще тут. Пардон, якщо не помиляюсь, мсьє Юркевич?

Юркевич(пiдводиться). Я — Юркевич, до ваших послуг!

Лундишев.Дуже, дуже радий! Граф Лундишев. Давно шукав нагоди — можна сказати, ваш поклонник. Чув вашу лекцiю в нашому клубi взимку — про мiстичний анархiзм або анархiчний мiстицизм — точно не пам'ятаю. Дуже мило, дуже мило! Але справа не в тому. Страшенно поспiшав. Слава богу, ви ще не поїхали, фу!

Юркевич.Ви… хотiли мене бачити?

Лундишев(сiдає). Курите? Будь ласка. Ну, звичайно ж, мчав двадцять верст iз села. Справа ось у чому. Вчора в мене обiдав Андрiй Iванович, ваш директор, i мiж iншим розповiв, що один його вчитель — тобто, розумiєте, ви, їде в Париж на виставку. Я так i пiдскочив. Коли? — питаю. Та, каже, завтра, якщо вже не поїхав. Сiдаю в екiпаж i лечу на станцiю…

Юркевич.Ви хотiли менi щось доручити?

Лундишев.От-от! Маленьке, але дуже цiкаве доручення. Буду вам безмежно вдячний!

Юркевич.Будь ласка, дуже приємно…

Лундишев.Любий мiй, ви повиннi привезти менi з Парижа принцесу Буль-Буль ель Газар…

Юркевич.При… принцесу Буль-Буль?

Лундишев(регоче). Ха-ха-ха! Заспокойтеся, це не так уже важко. Ця принцеса є не що iнше, як чудова, е… принадна, е… чарiвна курочка. Курка, ви розумiєте?

Юркевич.Ку… курочка?

Лундишев.Ну, так, курочка. Треба вам сказати, що я завзятий курiвник. В моєму маєтку, в Лундишевцi, цiле куряче мiстечко — щось невимовне. Такий, розумiєте, парк, грати, будиночки, вода — всi iснуючi породи курей — кури малайськi, японськi, брабантськi, китайськi, бентами, плiмутроки, лангшани, кури жовтi, червонi, синi i бiлi, кури малесенькi i величезнi — словом, цiле куряче царство. А якi пiвнi! О! Якби ви бачили мого герцога де Гiза! Весь, розумiєте, чорний, неначе в оксамитi, а яка велична постава — куди тобi Шаляпiн! Хоч зараз на сцену.

Юркевич.Скажiть, просто дивно!

Лундишев.Да, так ось про нашу принцесу. Ви, звичайно, розумiєте, що я стежу за всiма виставками, журналами з курiвництва i таке iнше. Сам багато разiв посилав курей на виставки, маю силу медалей, дипломiв i т. д. I ось тиждень тому одержую останнiй журнал з Парижа — i що ж ви думаєте? Довiдуюсь, що на виставцi в числi iнших чудес виставлено предивну, чудову, надзвичайно гарну, невимовної краси курочку. Iндiйська порода — принцеса Буль-Буль ель Газар. Ви розумiєте? Небувала рiдкiсть, єдиний в Європi екземпляр. Нi в Ротшiльда, нi в лорда Дурлея нiчого подiбного немає. Можете собi уявити, як я розхвилювався!

Юркевич.Чим же вона така надзвичайна? Пробачте, адже ж я в цiй справi профан.

Лундишев.Як чим надзвичайна?! Це ж курка iндiйської породи з Iндаура. Навiть в Iндiї вона майже невiдома. А яка краса! Якi груди, ноги, голова, — а пiр'я! Зовсiм золотого кольору, наче в казцi. Це поема, а не курка.