Иван Кочерга - Майстри часу

1-й залiзничник.Звiсно, — ти ж партєєць — зрiвняв.

Входить схвильована Оля i кидається до Черевка. Бере його за руку.

Черевко(вiдхиляючи її руки). Так, я партєєць, комунiст — вiрно, товаришi, — а хiба ви не робiтники!

Оля.Андрiю Трохимовичу, Андрiю Трохимовичу! (Майже силомiць вiдводить його набiк i щось йому тихо говорить).

Карфункель.Ага! Я говорiль. Життя поклало на ваги свою руку.

Черевко(хитаючись, вертається на своє мiсце. Оля тихо плаче на лавцi). Товаришi… зараз прийшла моя жiнка i каже, що мiй син… хлопчик мiй вмирає… Якщо зараз не впорснути камфори — до ночi помре. То хiба ж це зупинить мене, примусить зiйти з паровоза? Нi, товаришi, — я ще мiцнiше натисну на важiль, бо й життя не потрiбне нi менi, нi моєму синовi, якщо переможуть вороги революцiї.

Великий рух.Шум. Троє залiзничникiв схоплюються з мiсця i пiдходять до Черевка, простягаючи йому руки.

– Їдемо, Трохимич, їдемо!

Черевко(витираючи сльози, тисне їм руки). Спасибi, товаришi, спасибi, — не сумнiвався.

Карфункель.Алле таузенд! Це люди з залiзним серцем.

З шумом вбiгає Таратута.

Таратута(кричить ще з порога). Товаришу Черевко, мамаша, — де ви? Дiстав камфору, рiж її душу вареником, — аж цiлих шiсть ампул!

Оля(скрикуєє). Боже мiй, Таратуто! Де? Де? (Кидається до нього).

Таратута.Получай, мамаша, получай, красуня, — та не реви, камфору пiдмочиш.

Оля(рвучко цiлує Таратуту, бере пакунок i вибiгає).

Рух. Крики.

— Молодець, Таратуто! Ура! Живеш, Трохимич, живеш! Видужає тепер твiй хлопчик!

Ще один залiзничник схоплюється з мiсця.

— Чорт з вами! Поїду i я!

Черевко.Ну, Прокопич! От молодець!

Таратута.Та куди їхати? На фронт? Ех, поїду i я з вами, товаришi, — вiзьмiть хоч кочегаром — я ж так само бiля машини пораюсь. Вiзьмеш, товаришу Черевко?

Черевко(радiсно тисне всiм руки). А чому не взяти? Тiльки ж ти чув, товаришу, в мене маршрут секретний, куди їдемо — не знаємо, i коли повернемось — невiдомо. А швидкiсть — скiльки машина витримає.

Таратута.Так цього ж тiльки менi i треба. Цього я тiльки й хочу. Дуй, жени — а куди, i сам не знаєш. Тiльки б вiтер у вухах свистiв та озиратись було не треба.

Черевко.Ну, тодi все гаразд. Не знаю, як хлiб, а за вiтер ручуся — буде. Спасибi тобi, друже, — повiк не забуду.

Всi пiдводяться, розходяться з гомоном.

Увiходять Лiда i Юркевич.

Лiда.Жаль менi тебе, Лесику, та нiчого не вдiєш. Треба їхати.

Юркевич.Як! Сьогоднi? Зараз?

Лiда.Адже ти чув — пiде вiйськовий поїзд особливого призначення. Мене призначають комiсаром. Та й доїду скорiше i легше… Не сердься, Лесику, прощай.

Юркевич.Знову… один… Знову розбита мрiя… Казка моєї любовi.

Лiда.Не муч мене, Лесю… Менi i без того тяжко. (Цiлує його в лоб). Що робити… (Зiтхає). Не в час ти мене покохав, любий… Та й не такої тобi треба любовi…

Юркевич.Так, ти не тихий вогник щастя, золота мрiя, до якої, наче дитина до свiчки, я тягнувся всi цi роки. Тiльки такий дурень, як я, мiг вважати за тихе золото твоє блискуче пiр'я — полум'яна птице революцiї… I як же боляче обпiкся я об цi палаючi крила. Ну, що ж — прощай… (Одвертається). Лети в свої пожежi, невловима жар-птице.

Входять комiсар вiйськового поїзда.

Комiсар.Значить, ви їдете, товаришу?

Черевко.Я готовий.

Комiсар.Ви ж знаєте, — поїзд особливого призначення.

Черевко.Знаю.

Комiсар.Маршрут засекречений.

Черевко.Зрозумiло.

Комiсар.Швидкiсть найвища.

Черевко.Гаразд.

Таратута.Красота!

Комiсар.Змiни, зрозумiло, нема. Коли ви повернетесь — не знаю. Стан колiй невiдомий.

Черевко.Зате — мета, товаришу комiсар, вiдома. Соцiалiзм.

Комiсар.Правильно. I за цю мету — всi нашi сили, весь наш час. Шкода тiльки (дивиться на годинник), що часу в нас мало.

Черевко.Нiчого, — примусимо i час нам служити.

Таратута(в захватi). Цей примусить, товаришу комiсар, — будьте певнi. Вiн же майстер. Майстер часу. А я пiдмайстерок.

Карфункель.Зальбадерей! Тiльки я єсть майстер часу.

Комiсар.Значить, в путь. (Тисне Черевковi руку).

Черевко.За справу робочого класу.

Лiда.Прощай, Лесику. (Цiлує Юркевича).

Таратута.Прощай, браток, не сумуй. Вхопимо час за хвiст та й додому. Ех, i помчимо ж тепер, бережись усе на свiтi.