Роберт Вальзер - Розбійник

— Повсюди — вона й лиш вона! Цілий світ — це вона!

Ми, звісно, не хочемо брати на себе відповідальність за таку пишномовність, ми тільки повідомляємо, якого напруження набув його розум. Богу хвала, нас ще вважають при здоровому глузді. А добра слава — це вже ознака тверезого розуму. Посестри у долі, себто жінки, створіть же нарешті могутній таємний союз для боротьби проти кепського настрою і роздратування у чоловіків! Згуртуйтесь, і я стану вашим керманичем. А ту листівку з Голландії надіслав один друг Ратенау. Самі тепер бачите: таке безневинне дитя природи, як я, щиро і глибоко поважають по всіх усюдах. На вас це має справити враження. А цими днями Едіт промчалася на мотоциклі містом. Я — це я, а він — то він. Я гроші маю, а він їх не має. У цьому і полягає велика різниця між нами. Працюючи над собою, ми навчилися поглядати на Ванду спогорда. Чи хтось, такий самий поважний, як я, облизував коли-небудь чиюсь кавову ложечку? Це щось неймовірне. Недільними ранками такі індивіди, як я, розмовляють з добірними юнаками і юнками про великого Ґьоте. Талант його співпрацювати з провідними газетами, а також його допомога у підготовці цього манускрипту вже почали діставати належну оцінку. Його радо вітає у себе професура всіх університетів. А цей бовдур не знаходить з собою спільної мови. Дурень, та й годі. Якби він не мав у голові своїй стільки дурости, то був би лишень половинкою самого себе. Його ми вважаємо, з одного боку, втіленням самого нехлюйства, а з другого — втіленням совісті всіх народів. Он як глибоко ми копнули. Життя з усією суворістю дивиться нам в обличчя, я підводжу назустріч погляд і, хоч це видасться і нелогічним, з непохитною вірою заявляю про свою згоду з усіма тими, хто тримається думки, що вважати розбійника чоловіком приємним, бути особисто знайомим і вітатися з ним — віднині це не суперечить законам пристойности.

Один з найголовніших і вже точно найважливіший роман минулого сторіччя. Важко пригадати якийсь інший літературний твір, який би без зайвої манірності, настільки ж чітко, правдиво і жорстко поставив перед загалом таку ж важливу проблематику. А саме: що таке влада? Яка її природа? Куди прямує сучасне суспільство? Що таке справжня смерть, і яка саме смерть є справжньою — фізична смерть індивіда, а чи смерть його внутрішнього єства, при збереженні фізичного тіла? Що таке свобода, і як вона співвідноситься з владою? Чи можливий прояв свободи, нехай у вигляді можливості мати свої приховані, вільні від примусу думки, в умовах абсолютної тоталітарної влади?

Переклад з англійської Віктора Шовкуна

Твір був написаний у 1944 році і мав на меті показати західному суспільству справжнє обличчя Радянського Союзу, який, прикриваючись облудною пропагандою і нібито соціалістичними ідеями, насправді здійснював репресії над мільйонами власних громадян, водночас прагнучи увесь зовнішній світ перетворити на один великий концтабір за власними лекалами.

Швейцарський поет і прозаїк (1878–1956), попри багаті його новаторські пошуки в прозі й захоплене ставлення до нього Роберта Музіля, Томаса Манна, Германа Гессе і Франца Кафки, тривалий час лишався аутсайдером літературного світу, і тільки наприкінці минулого сторіччя його визнано класиком світової літератури.

Читати Роберта Вальзера — однаково що піти на прогулянку до місцевого парку, а опинитися в дикому лісі. Тут незвично, незатишно, а всі стежки раптом перестають кудись вести і робляться ніби втіленням алогічности. На відміну від ранніх романів Вальзера («Якоб фон Гунтен», «Помічник», «Родина Танер»), «Розбійник» анітрохи не підлаштовується під читача, твір від самого початку не призначався для друку і широкого загалу. Тож слід бути готовим спіткнутись уже на другому реченні («Едіт його кохає. Але про це — потім») і вже ні на мить не втрачати пильности. І не варто ставити запитання: а що цим хотів сказати автор? Треба просто отримувати насолоду — від численних сюжетних пластів, що раз у раз змінюють один одного, від повної чи ілюзорної автобіографічности кожного фрагмента (сам Вальзер називав їх частинами безкінечного роману про себе самого), від наявности чи відсутности логіки, зв’язку, черговости в розповіді.