Жоржи Амаду - Дона Флор та двоє її чоловіків

З’ясувалося, це був жрець Діді, славетний чарівник; дона Флор дізналася ім’я цього могутнього віщуна значно пізніше.

Вона ще була в глибокій жалобі, вся в чорному, бо ж лише місяць минув, як помер її чоловік. Крізь вуаль виднілося її обличчя, на якому вже не було стільки скорботи. Так, воно ще було затьмарене смутком, але не розпачем і пусткою.

Вдихаючи чисте прозоре повітря, дона Флор нарешті відвела свій потуплений у землю погляд і мовби прозріла, милуючись довколишнім світом, осяяним ранковим сонцем.

Несучи квіти на могилу свого чоловіка, вона йшла крізь натовп заклопотаних перехожих, які розмовляли, сміялись, а вгледівши її, неодмінно знімали капелюхи чи вклонялися, жестами показуючи свою небайдужість. Звісно ж, вона вдячно відповідала всім, хто хотів її втішити. Флор ішла на кладовище, однак життя брало своє, і вона змушена була повертатися до живих, заліковуючи поволі свої рани.

Але вже ніколи не буде така, як колись, бо разом із чоловіком поховала і частинку свого серця, свої спогади і почуття, бажання, кохання, любощі; тепер вона всіма шанована вдова, вона знову здатна купатися в променях сонячного тепла, відчувати подих вітру; вона може навіть сміятися й радіти. Вона змирилася.

Кілька днів тому хтось запитав (здається, це була дона Наїр Карвальйо, бо саме вона полюбляє подавати тільки найвишуканіші та найвигадливіші страви), чим незвичним й оригінальним можна догодити гурману, справжньому шанувальнику кулінарного мистецтва.

Що ж, для такої оказії рекомендую вам справжній делікатес: печеня з черепахи — від дони Кармен Діас, повелительки соусів та спецій, яка довго тримала цей рецепт у таємниці! Можете собі його записати. Якщо не помиляюся, черепаху їдять на свято кандомбле, адже, за словами моєї куми Діонісії, доньки Ошоссі, це улюблена страва бога Шанґо [45] Шанґо — бог грому, блискавки та дощу. .

Крім черепахи, можна також приготувати дичину, особливо рагу з ящірки тегу: в неї дуже ніжне м’ясо з легким присмаком коріандру та розмарину. Якщо маєте можливість, запечіть цілого дикого вепра і подайте, загорнувши його у запашне листя, о! це достоту королівська страва, що пахне волею та сельвою [46] Сельва — вічнозелені вологі екваторіальні ліси Південної Америки. .

Якщо ж ваш гість воліє ще вишуканішого наїдку, справжнього non plus ultra [47] Non plus ultra (лат.) — щось неперевершене, крайня межа. його колекції, шедевра, чогось геть виняткового, божественної насолоди, чому б вам не запропонувати йому вродливу молоду вдову, замариновану у власних сльозах туги та самотності, приправлену скромністю й скорботою, розігріту на повільному вогні забороненого бажання, що надає їй потаємного присмаку гріховності?

Скажімо, я одну таку вдову знаю; вона щоночі тушкується на повільному вогні, приправлена перцем та медом, і вже цілком дійшла, щоб її подавати.

(рецепт дони Кармен Діас, що вона надала його доні Флор, люб’язно погодившись поділитися ним з ученицями)

Беремо черепаху, здавлюємо її з боків до смерті (варварський метод), але так, щоб не пошкодити голову. Підвішуємо її за задні лапи і відрізаємо голову. Так вона повинна повисіти годину, щоб стекла вся кров. Потім кладемо черепаху на спину і відрізаємо лапи, але не викидаємо їх, а лише обережно знімаємо шкіру. Далі виймаємо черепаху з панцира, тельбушимо її — зрізуємо м’ясо, вибираємо лівер (серце та печінку) та яйця (якщо вони є), — а кишки викидаємо. Все це потрібно робити дуже обережно та максимально дбайливо. М’ясо та потрух гарненько промиваємо, солимо, поливаємо оливковою олією зі спеціями, додаємо лимон, часник, цибулю, помідори та перець, ставимо в добре розігріту піч і печемо до золотистої скоринки й вишуканого аромату. Цю страву слід подавати з королівською картоплею, звареною в несоленій воді, або з фарофою [48] Фарофа — смажене маніокове борошно зі спеціями. й коріандром.

ПІВРОКУ ВДОВУВАННЯ ДОНА ФЛОР ДОТРИМУВАЛАСЯ СУВОРОЇ ЖАЛОБИ, надворі і навіть удома ходила тільки в глухих чорних сукнях. Дозволяла собі лише сірі панчохи.