Жоржи Амаду - Дона Флор та двоє її чоловіків

— Зрештою, хіба не він виграв і заробив усі ці гроші? — обурюючись поведінкою його рідних, не вгавав Гульвіса. — А діти бодай пальцем об палець вдарили, щоб спробувати щось заробити, чи лише витрачали? Нероби! Вони, бачте, вирішили власного батька запхати до психіатричної лікарні… Я б їм показав, де раки зимують, надто дівці, а потім засадив би їх усіх за ґрати.

Дона Жіза не погодилася з ним, мовляв, такий спосіб життя загрожує серйозними наслідками. На її думку, старий не мав права програвати своїх статків, оскільки його рідні теж, хай там як, мають право на ті гроші…

Лекцію дони Жізи перебив Зекіто Мірабо, який підійшов привітатися з Гульвісою та доною Флор.

— Гульвісо, дозволь відрекомендувати тобі мого друга, він багато чув про тебе і бачив, як ти танцюєш… Дуже важлива персона в Сан-Паулу… — Й обернувшись до незнайомця, відрекомендував йому Гульвісу та його супутниць. — Це славнозвісний Гульвіса, а це… — присутність дони Флор його вочевидь бентежила:

— Словом, він мій хороший друг…

Гульвіса піднесеним голосом, урочисто представив дам:

— Моя дружина та її подруга дона Жіза — американка, справжнє джерело мудрості…

Дона Флор зніяковіла. Немов якась селючка, простягнула кінчики пальців. Видавець, ґречно схилившись, поцілував їй руку:

— Жозе де Баррос Мартинс до ваших послуг. Дозвольте привітати вас, сеньйоро, мені рідко коли доводилося бачити танго в такому чудовому виконанні… Це було неперевершено!

Потім він поцілував руку дони Жізи, а оркестр саме дуже доречно заграв самбу, чоловік запитав:

— Дозвольте запросити вас на самбу? Чи, ви, як справжня американка, віддаєте перевагу блюзу?..

Гульвіса вмить обламав віника видавцеві:

— Та ви що!.. Вона так гарцює в самбі, що і очей не відвести…

— Гульвісо, добирай слова… — всміхаючись, з легким докором мовила дона Флор.

Але дона Жіза і не думала ображатися, вона вийшла попід руку з видавцем на майданчик і хвацько завертіла своїми худими стегнами, ніби намагаючись підтвердити Гульвісині слова. Раптом Гульвісине обличчя спохмурніло, дона Флор одразу ж зрозуміла, чому: одна з трьох мулаток, які сиділи за столиком Зекіто Мірабо, така гарненька, хоч з лиця воду пий, теж завертілася навколо них. Незабаром вона підійшла і виклично глянула на дону Флор, а потім ніжно заворкувала до Мірабо:

— Любий, це ж наша самба. Я чекаю…

Ще раз із презирством зирнула на дону Флор, злісно — на Гульвісу і з ангельською, спокусливою усмішкою до Зекіто:

— Ходімо, негренятко…

Дона Флор намагалася не дивитися на Гульвісу. Запала незручна пауза: примруживши очі, вона повернулася до танцювального майданчика, Гульвіса ж дивився в бік грального залу. Ну чому ж їй так закортіло сюди прийти? — думав він. Гульвіса завжди так вдало цьому опирався. І ось тепер, у день свого народження, замість того, щоб радіти, бідолаха Флор закусує губи, стримуючи сльози. А з цією віслючкою Зилдою Гульвіса ще поквитається. Він нахилився до дони Флор і, взявши її за руку, прошепотів на вушко з такою ніжністю, не відчути якої було просто неможливо:

— Це не те, про що ти подумала, люба. Ти ж сама захотіла прийти сюди, але я казав: це місце не для тебе, моя хороша. Невже ти звертатимеш увагу на цих хвойд і псуватимеш собі настрій через їхні коники? Ти прийшла повеселитися зі мною, тож вважай, що, крім нас, тут більше нікого немає… Хай іде під три чорти ця лярва, у мене нічого з нею немає…

Дона Флор легко повірила цій брехні, адже їй так хотілося вірити! Ковтаючи сльози, жалісливим голосом вона перепитала:

— У тебе справді нічого з нею немає?

— Хіба ж ти не бачиш, що я зовсім не звертаю на неї уваги? Забудь про неї, кохана, ця ніч наша і, коли ми повернемося додому, ти в цьому ще більше переконаєшся… Я навіть не гратиму сьогодні, всю ніч буду поруч із тобою…

Мулатка пропливла повз них у танці, спокусливо притискаючись до красеня Мірабо, який від задоволення, здавалося, впав у якийсь транс, прикусив губу, закотив очі.

— Потанцюємо? — запропонувала дона Флор.

Вони танцювали самбу, пасодобль. Потім їй захотілося відвідати гральну залу, і Гульвіса, який був готовий виконати будь-яку примху дружини, повів її туди. Дона Жіза теж пішла за ними, майже підстрибуючи від задоволення та бажання вгамувати свою пекельну цікавість. Вона ж ні бельмеса не петрала в картярській грі! А як грати в кості — в житті не бачила.

Дона Флор мовчала, немов проникнувши в таємний заборонений храм, куди заказано заходити непосвяченим. І от нарешті їй вдалося там опинитися, у тому загадковому потаємному місці, де її Гульвіса ставав і багачем, і злидарем, і королем, і рабом. Вона завжди стояла по той бік цього нічного життя, цього свинцевого моря, в якому тонули її мрії й тривоги. Ця зала «Паласу» була найбагатшою й найяскравішою столицею цього світу, цієї секти, цієї касти. До неї вели всі заборонені шляхи нічного міста, сюди сходилися з кабаре, гральних закладів і борделів, таємних кубел, окрім місця зустрічей еліти, це був іще й осередок картярів, дешевих жінок, алкоголю та наркотиків (кокаїн, морфін, героїн, опій, марихуана, доні Флор волосся дибки ставало від самого лише розмаїття цих препаратів). А як же впевнено Гульвіса крокував цими гріховними, розпусними шляхами заборон, а вона, боязко підійшовши до рулетки, тільки злегка торкнулася краю цього світу.