Жоржи Амаду - Дона Флор та двоє її чоловіків

З Силвіо Калдасом його познайомив Доривал Кайммі в казино на Урці, де Калдас співав свої відомі серенади. Гульвіса був просто в захваті від його простоти та скромності. «Ніколи і не скажеш, що він знаменитість, та й ти сама переконаєшся, коли він сюди приїде. Він сказав мені, що в березні збирається в Баїю, і я пообіцяв, що на його честь ти приготуєш обід із баїянських страв. А він любить смачно попоїсти». З яким же задоволенням приготувала б дона Флор для нього такий обід, якби і справді випала така нагода; вона була палкою прихильницею цього співака і часто слухала його виступи по радіо.

Загорнувши своє прекрасне оголене тіло у подарований витончений шовк, не тямлячись від радості, що Гульвіса повернувся, осяйна дона Флор кинулася в його обійми. Її каяття додало їхнім любощам стільки ніжності: вона сильно недооцінювала свого чоловіка, була несправедлива до нього і поставила під сумнів дії свого «найвродливішого з усіх студентів…»

Дона Флор так ніколи і не дізнається, яких зусиль коштувало Мірандау вирвати Гульвісу з обіймів Жозі й увіпхати його на судно, що вже відчалювало в Баїю. Жозі — так називали красуню-португалку Жозефіну, хористку в «Португальському ревю» Беатрис Кости. Жозі, здавалося, геть збожеволіла від пристрасного кохання до молодого баїянця і він відповідав їй взаємністю. Вони познайомилися, коли делегація студентів, отримавши квитки на спектакль у «Республіканський театр», вирушила після вистави за лаштунки, щоб привітатися з Беатрис і її артистами та хористками. Жозі сподобалася Гульвісі ще на сцені, в образі торговки рибою. Окинувши поглядом сумнівного студента, дівчина всміхнулась Гульвісі, а вже за півгодини вони вечеряли в сусідній таверні, насолоджуючись стравою з тріски. Жозі оплатила рахунок, як, утім, і всі подальші аж до його від’їзду. Дуріючи від розваг у казино та пристрасної португалки, Гульвіса геть забув про день повернення в Баїю й Мірандау довелося докласти чималих зусиль, щоб змусити його отямитися:

— Гульвісо, з мене вистачило сліз куми перед нашим від’їздом, годі вже… Уявляєш, що з нею буде, якщо я повернуся без тебе?

Отож дона Флор ніколи не дізнається про цей факт, як і про те, де Гульвіса взяв той відріз французького шовку. А він не купив його в Ріо, ні, а виграв у покер уже безпосередньо перед прибуттям пароплава в Салвадор, коли члени делегації, не маючи ні копійки в кишенях, почали грати на куплені в столиці подарунки. В одного студента Гульвіса виграв шовковий відріз, в іншого — блискучі лаковані туфлі й дуже модну краватку-метелик у сині горохи. Його ж ставкою — на противагу цим матеріальним благам — була розкішна кольорова світлина Жозі за склом у позолоченій рамі; на цьому фото чарівна шансонетка красувалася на сцені театру в трусиках і ліфчику, з грайливо піднятою ніжкою й веселими бісиками в очах. На звороті фото було старанно виведено: «Палко коханому, любому баїянцю. Сумую, твоя Жозі». Гульвіса сплавив цей портрет своєму попутнику, молодому адвокатові, який мріяв вразити приятелів розповідями і доказами його численних столичних пригод. Тому Жозі, сама не підозрюючи, оплатила дорожні витрати на повернення Гульвіси і сприяла невимовній радості дони Флор. Гладкий французький шовк ніжно зіслизнув з її плечей, оголивши пружні, спраглі пестощів груди.

Як могла вона жити без нього? Вона лише задихалася від його відсутності, маючись, мов у тумані, не здатна загасити вируюче полум’я нестримного, проте вже повік нездійсненного бажання. Чи повернуться до неї знову сонячне світло, полуднева спека, прохолодний ранковий бриз, вечірній вітерець і зоряне небо? Чи захочеться їй знову бачити людей? Ні, не могла вона жити без нього, тож, охоплена нездоланним смутком, занурилась у дивний світ своїх спогадів, прихисток теплий, радісний і чудовий.

Натомість сусідки могли пригадати лише погане: їхні сварки та суперечки, скандали через гроші, ночі, що він їх перебував бозна-де і казна з ким — хоча вибір невеликий: або з жінками, або в гральних закладах. Але ж чому ж вони так швидко забули ті чудові дні, коли Силвіо Калдас приїхав у Баїю, і дона Флор ледь із ніг не падала від втоми, як, утім, і від радості? Вона і тепер достеменно пам’ятає той досконалий тиждень, адже для неї це було справжнє свято, вона була тоді, немов королева свого кварталу, який гудів, мов розтривожений вулик. Її дім був запруджений поважними персонами, по-справжньому шанованими особами, і всі вони стукалися в двері, питаючись дозволу ввійти. Попри те, що Силвіо зупинився в Палас-готелі, весь день він проводив у Гульвіси: тут він приймав гостей і почувався як удома, а до дони Флор ставився, наче до молодшої сестри. Приходили в той період до них і Гульвісині знайомі: банкір Селестино, доктор Луїс Енріке і дон Клементе Ніґра, а також інші відомі громадяни Баїї, спокусившись не лише знаменитими наїдками дони Флор, а й нагодою потиснути співакові руку. То були воістину знатні гості, побачивши яких у дони Розилди від захвату міг би статися розрив серця, та, на щастя, вона була тоді в Назаре-дас-Фариньяс, доїдаючи невістку, яка, як повідомляв у листі Ейтор, нарешті понесла первістка.