Жоржи Амаду - Дона Флор та двоє її чоловіків

Як і сія Марикота, дона Імакулада була вкрай рідкісною відвідувачкою таких заходів. І, ясна річ, не через відсутність відповідного вбрання та невміння вести світські розмови. Були в неї свої, зовсім інші причини: їй елементарно бракувало часу, адже, як і в кожної вельможі, графік було розписано по годинах: на плечах Імакулади лежала купа громадських обов’язків. До того ж вона ненавиділа всі ці репетиції й виступи, коли одні й ті ж люди виконували одні й ті ж речі, і так місяць за місяцем, до безконечності, який жах!

А сеу Адріано геть забував про існування дружини, коли не бачив тієї вугруватої напудреної потвори з обвислими зморшкуватими грудьми, з голови до п’ят обвішаної коштовностями, з отим її мерзенним лорнетом. Забував і про двох доньок, невдячних шелихвісток, яких, крім балів і суконь, нічого не цікавило, та й про зятів, непутящих ледацюг, які в житті й палець об палець не вдарили, тільки й знали, що цвиндрити його кревні гроші. Він забував про всі оті мільйони, фінансові махінації, порожніх самозакоханих людей, які його оточували. Торкаючись віолончелі, він про все це забував… Тут вони з сеу Урбано були рівнею, як були рівнею за своєю гидкою сутністю їхні дружини…

Щосуботи, в один і той же час, ці високодостойні кавалери збиралися, щоб віддатися музиці та пиву і залишити всі свої негаразди за дверима. Щоразу вони збиралися в іншому домі й щоразу їх привітно та гостинно зустрічала господиня, пригощаючи смачними наїдками та ситною вечерею. Крім оркестрантів, завжди були присутні одна-дві чиїхось дружини, друзі та шанувальники. «Там кожен знайде собі діло до душі», — як казав сеу Зе Сампайо, повернувшись із такої суботньої репетиції, яку відвідав уперше завдяки наполегливим умовлянням фармацевта. Спершу дона Флор поводилася у тому середовищі трохи манірно та відсторонено, та, зрештою, привітність та гостинність перемогли, і вона засяяла в усій своїй красі.

У тому їхньому світі, світі витонченої інтелектуальної музики — дона Жіза вважала це порівняння недоречним, — у світі високих цінностей і почуттів не було місця матеріальним і соціальним відмінностям, тут усі оркестранти об’єднувались у дружнє мистецьке братство «Сини Орфея». Тут усі охоче називали один одного на прізвиська — Бідолаха Урбано був у їхньому середовищі Геніальним Скрипалем, — а до присутніх там дружин зверталися не інакше, як «люба», «дорога», «квіточко», і високоповажні дами не соромилися попросити в дони Флор кулінарних порад. Щоправда, іноді дона Флор таки почувалася зайвою, та лише тоді, коли починалася розмова на звичні для них світські теми, а вона в цьому нічогісінько не тямила, бо бриджу не любила, не належала до жодного клубу, — а це просто необхідно у вищому світі. Тоді дона Флор шукала очима чоловіка, який грав на фаготі, й усміхалася йому: незрозуміла бесіда анітрохи її не обтяжувала.

Коли доктор Теодоро повідомив, що наступна суботня репетиція відбудеться у них вдома, дона Флор заметушилася: її прийом має бути не гіршим за інші! Вона вже була готова витратити всі гроші на частування й випивку, навіть її заощадження в банку. Доктор Теодоро насилу переконав дружину, що не варто зі шкури пнутися, доводячи багатіям, що і вони можуть прийняти гостей на найвищому рівні!

Доктор Теодоро намагався зменшити розмах бенкету, залишивши в меню лише солодощі, закуски та пиво. А якщо доні Флор так кортить догодити маестро, то нехай приготує мунгунсу, сеу Аженор її просто обожнює.

— Він заслуговує на це… До того ж має для тебе сюрприз… Та ще й який сюрприз!..

Але, незважаючи на протести чоловіка, дона Флор таки влаштувала розкішний прийом і запросила повну хату гостей. Столи вгналися від лакоминок: аракаже і абара, мокека з креветок в банановому листі, кокада, акаса, зацукрований арахіс, фрикадельки з тріски тощо. І це, крім великого казана мунгунси з білої кукурудзи, справжньої їжі богів! Із бару Мендеса на це свято привезли ящики пива, лимонаду, полуничної газованої води та гуарани.

Це був справжній успіх. Дарма, що завітали тільки дві дружини оркестрантів — дона Елена і дона Жилда, — гостей було купа: схвильовані учениці, захоплені сусідки та кумасі (дона Динора потім мало не померла від болю в шлунку).

Оркестр розташувався в кімнаті для занять, де, окрім музик, сіли почесні гості: дон Клементе, дона Жіза, дона Норма, подружжя аргентинців (дона Нансі в елегантній вечірній сукні) та доктор Івес, який за давньою звичкою активно намагався продемонструвати, як він на всьому розуміється, а в музиці й поготів, розповідав про Карузо («оце був голос!») і викладав прописні оперні істини.