Адольфо Касарес - Щоденник війни зі свиньми

Заваривши мате, Відаль скористався рештою води, щоб поголитися. Зробив це ретельно й зумисне поволі, начеб гоління було таким собі іспитом, який належало скласти добре. Стерши рушником залишки мила з обличчя, провів долонею по щоках і лишився задоволений. Перевдягнувся, трохи прибрав у квартирі, вимкнув світло й пішов, прихопивши ключі.

Відаль простував вулицею швидко, не роззираючись. Проте вулиця, мов бажаючи привернути його увагу, наготувала йому сюрприз. Повернувши на Сальґеро, Відаль зустрів Антонію з женихом — тепер уже не небожем Больйоло, а Фабером.

— Ви не хочете привітати мене? — слиняво усміхаючись, вискливим голосом поцікавився той.

— Вітаю вас обох, — не зупиняючись, відказав дон Ісідро й подумав, що навіть не хоче замислитися про те, чи вважати такі стосунки огидними.

Він уже наближався до будинку на вулиці Ґватемала, коли це, стрибаючи на одній нозі, дорогу йому заступили хлопчиська.

— Стривайте, сеньйоре, — сказали вони. — Ми бавимося у військових кореспондентів. Що ви скажете про перемир’я?

— Чому ви всі скачете на одній нозі?

— Ми поранені. То ви скажете нам вашу думку?

— Не маю часу.

— Ми зачекаємо.

— Зачекайте.

Відаль штовхнув залізну хвіртку, пройшов через присадок і зник у під’їзді. Видерся сходами до квартири. Коли він увійшов, Неліда кинулася йому в обійми.

— Нарешті! — розплакалася вона. — Чому ти не приходив? Через те, що сталося? Коханий, мені так жаль! Я тобі не потрібна? А ти мені так потрібен, коли я сумна! Ти дуже страждав? Чи ти мене більше не любиш? А я люблю тебе, знаєш? Люблю…

Здавалося, Неліда не замовкне ніколи: вона вигукувала, заперечувала, плакала, розпитувала невтомно, доки Відаль рішуче заштовхнув її в кімнату й повалив на ліжко.

— Двері відчинені… — пробурмотіла дівчина.

— Потім зачинимо, — відповів дон Ісідро.

— Я зачиню двері, — сказала Неліда. — Угадай, про що я думаю? Хочу, щоб нас бачили — хай знають, як ти мене кохаєш.

— Я голодний, — відповів Відаль.

— Ти й обіймав мене так, наче з’їсти хотів. Я приготую вечерю. А ти поспи.

Останньої фрази Відаль, напевне, уже не чув, бо в ту ж мить його здолав сон. Як то буває в казках, коли він прокинувся, на нього вже чекав бенкет: стіл, накритий обрусом і двома серветками, два прибори, десерт і червоне вино. Після вечері Неліда вигукнула:

— Тебе не впізнати!

— Чому?

— Не знаю, але сьогодні в тебе такий свіжий вигляд.

— Тобі не подобається?

— Навпаки. Мені здається, сьогодні ти вперше цілком тут, зі мною. Тепер я можу на тебе покластися, — щойно проказавши це, Неліда стривожилася: — Ти ж залишишся нині, правда?

— Ні, — відповів Відаль. — У мене є ще справи.

— Але повернешся на ніч?

— Так, якщо зможу.

Він поцілував її.

— Візьми пончо, — сказала Неліда. — Там похолоднішало.

На вулиці замість дітлахів Відаль побачив гурт дорослих хлопців, що вишикувались у дві лави, уздовж будинків і понад дорогою. Коли він проходив між них, один із хлопців заспівав:

— Весело минає життя молодече …

— Затямте собі: це вже скінчилося, — урвав його Відаль і пішов, не озираючись.

У кав’ярні на площі Лас-Ераса друзі зустріли його схвальним гомоном.

— Замість Нестора тепер Еладіо, — сказав Данте.

Сам Джимі визнав, що того вечора Відаль добре грав. Що ж до решти, то Джимі продемонстрував звичну кмітливість, Рей — жадобу до оливок та арахісу, Аревало — іронію, а Данте — вайлуватість і глухоту. Все було як слід, отож Еладіо, котрий завважив, яке приємне тут зійшлося товариство, висловив загальну думку. А втім, позаяк Відалева команда вигравала всі партії, решта негайно заявили, мовляв, декому тут аж надто щастить. Вони грали допізна; потім Рей запитав:

— Ісідро, куди ти йдеш?

— Не знаю, — відповів Відаль і рушив у темряву. Він хотів побути на самоті.

УДК 821.134.2(82)-31

К 28

DIARIO DE LA GUERRA DEL CERDO

© Heirs of Adolfo Bioy Casares, 1969

All rights reserved

Адольфо Бйой Kacapec

Щоденник війни зі свиньми [Текст]: Адольфо Бйой Kacapec; переклад з ісп. Анни Вовченко. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2018. — 224 с.

ISBN 978-617-679-542-1

Work published within the framework of «Sur» Translation Support Program of the Ministry of Foreign Affairs, International Trade and Worship of the Argentine Republic

Obra editada en el marco del Programa «Sur» de Apoyo a las Traducciones del Ministerio de Relaciones Exteriores, de Comercio Internacional y Culto de la República Argentina

Книгу видано за підтримки Програми перекладів «Sur» Міністерства закордонних справ, зовнішньої торгівлі та культу Аргентинської Республіки