Артур Хейли - Готель

Десь о пів на десяту Крістіна Френсіс знайшла Сема Якубця в бюро оформлення. Як завжди в цей час, опецькуватий лисий завідуючий відділом кредиту перевіряв у гросбуху рахунки всіх мешканців готелю. Працював він похапцем, швидкими, нервовими рухами гортаючи сторінки, і сторонньому спостерігачеві цей поспіх міг би навіть видатись ознакою неуважливості. Насправді ж гострі, всевидющі очі завідуючого кредитом не пропускали жодної дрібниці, і саме завдяки його пильності готель заощаджував тисячі доларів, що їх інакше доводилося б списувати як несплачені борги.

На кожного мешканця й кожен номер готелю в гросбуху була окрема кредитна картка. Крізь товсті скельця окулярів Якубець читав імена, перебігав поглядом друковані стовпчики рахунків і час від часу занотовував щось у блокноті. На мить він звів очі на Крістіну й зразу ж знову втупився в гросбух.

— У мене ще на кілька хвилин роботи, міс Френсіс.

— Нічого, я почекаю. Знайшли щось цікаве?

Якубець, не відриваючись від роботи, кивнув.

— Дещо є.

— Наприклад?

Він знову записав щось у блокноті.

— Номер п’ятсот дванадцять, Г. Бейкер. Зареєструвався о восьмій десять, ранку. О восьмій двадцять замовив у номер пляшку спиртного, попросив записати на рахунок.

— Може, він чистить зуби спиртним.

Якубець, не розгинаючись, кивнув.

— Можливо.

Але Крістіна знала: куди більш можливе те, що Г. Бейкер з номера п’ятсот дванадцятого — пропаща душа. Мешканець, який одразу по приїзді замовляє в номер пляшку спиртного, автоматично стягає на себе підозру завідуючого кредитом. Звичайно новоприбулі, яким кортить промочити горло після подорожі чи важкого дня, просять принести коктейль з бару. Пляшку ж замовляють, щоб напитися, і такі люди часто не збираються або не можуть розрахуватись.

Крістіна знала також, що Якубець тепер зробить. Він попросить одну з покоївок під яким-небудь приводом зайти в номер 512 і подивитися, що за один отой Г. Бейкер і який у нього багаж. Покоївки знають, на що звертати увагу: гарний одяг і пристойна валізка промовляють самі за себе. Якщо наслідки огляду будуть задовільні, то завідуючий кредитом цим і обмежиться, хоч даний рахунок все одно контролюватиме. Іноді поважні, солідні громадяни наймають номер у готелі спеціально для того, щоб напитися; що ж, якщо вони при цьому нікому не заважають і справно розраховуються — хай собі п’ють на здоров’я.

Коли ж виявиться, що багажу в мешканця немає або його вигляд не викликає довіри, Якубець особисто завітає до нього побалакати. Поводитиметься він обережно й приязно. Якщо мешканець доведе свою платоспроможність чи погодиться сплатити частину грошей наперед, вони розстануться друзями. Якщо ж підозра підтвердиться, завідуючий відділом кредиту діятиме рішуче і невмолимо, таку людину виселять з готелю, перше ніж вона встигне наробити великих боргів.

— Ось іще один, — сказав Якубець Крістіні. — Сендерсон, номер дванадцять нуль сім. Роздає завеликі чайові.

Крістіна перебігла очима кредитну картку під його рукою. В ній стояли дві суми за дрібні послуги — одна в півтора, друга — в два долари. В обох випадках на чай Сендерсон виписав по два долари.

— Типи, що не збираються платити, часто виписують у кредит найбільші чайові, — зауважив Якубець. — Доведеться подивитись, що він за один.

Крістіна знала, що, як і в першому випадку, завідуючий кредитом зважуватиме кожне слово; він повинен не лише вміти розпізнавати пройдисвітів, але й весь час думати про те, щоб не образити чесної людини.

Швидким рухом Якубець згорнув гросбух, кинув його в шухляду й засунув її.

— А тепер я до ваших послуг, — сказав він.

— Ми найняли доглядальницю для мешканця номера чотирнадцять-десять. — Крістіна розповіла про захворювання Олберта Уеллса й пояснила: — Мене непокоїть, чи зможе містер Уеллс розрахуватися з нею — можливо, він не усвідомлює, скільки це коштуватиме. — Вона могла б іще додати, що в даному разі не так дбає про службові інтереси, як уболіває за хвору людину, але, звісно, не сказала цього.

Якубець кивнув головою.

— Атож, приватний медичний догляд може вскочити йому в добрі гроші.

Вони вийшли з бюро оформлення й попрямували вже людним, гомінким вестибюлем до кабінету завідуючого відділом кредиту — маленької кімнати за конторкою портьє. В кабінеті, одна стіна якого була до самої стелі заставлена шухлядками картотеки, працювала секретарка — пухкенька брюнетка.