Вашингтон Ірвінг - Ірвінг В. Легенда про Сонну Балку та інші історії

Педагогові аж слина потекла, коли він побачив цю розкіш, що обіцяла цілу зиму в достатку. Його зажерлива уява малювала собі кожного підсвинка з пудингом у животі та яблуком у пиці. Голуби щільно вкладалися в ложе смачного пирога і вкривалися хрусткою скоринкою. Гуси плавали у власному жирі, а качки чарівно тушкувалися в печі, як щасливі подружні пари, щедро политі цибулевим соусом. У свинях він бачив лише тоненько нарізані шматочки печені і соковиту смачну шинку. Індичка в його очах уже оберталася на рожні із шийкою під своїм крилом і, певна річ, з намистом із солодких ковбасок. І навіть яскравий півник лежав на спині у гарнірі із задертими лапками, ніби благаючи помилування, яке лицарський дух зневажив просити за життя.

Як тільки вражений Ікабот уявив собі все це, і як тільки його банькаті зелені очі окинули ці ситні пасовиська, багаті лани пшениці, жита, гречки й індіанської кукурудзи, а далі — сад з рум'яними плодами, що оточував теплий будиночок ван Тасселів, його серце запрагнуло дівчини, котра мала успадкувати всі ці статки, а уява наповнилася ідеями, як легко можна було б перевести їх у готівку, а гроші вкласти у широкі простори дикої землі та дерев’яний палац у якійсь глушині. Несамовита фантазія парубка вже була цілковито поглинута реалізацією його надій та подарувала йому образ квітучої Катріни з цілим виводком дітей на підводі, завантаженій домашнім крамом, з горщиками та чайниками, що торохкотіли під нею. Він бачив себе верхи на конячці з лошаком позаду дорогою в Кентуккі, або Теннессі, або бозна-куди!

Коли ж молодик увійшов до хати, то його серце було остаточно підкорене. Це був один із тих просторих будинків, зрубів, але з низькими похилими дахами, збудованими у стилі, привезеному першими голландськими поселенцями. Карнизи були низько опущені й утворювали піддашок, що рятував у негоду Під ним висіли плащі, упряж, розмаїтий реманент, потрібний у господарстві, та сіті для риболовлі в річці неподалік. Лавки попід стінами призначалися для користування в літню пору. Прядка стояла в одному закутку, а маслоробка — в іншому, що вказувало на різноманітні способи використання цього просторого ґанку. Звідси цікавість Ікабота проникла в сіни, центральне місце всієї оселі та осередок звичного перебування. Тут парубка вразили ряди блискучого олов'яного начиння, що вишикувалося в довгому буфеті та засліплювало очі. В одному кутку стояв величезний мішок куделі, готової для прядіння, в іншому лежав шмат вовняної тканини, знятої зі станка. Качани індіанської кукурудзи, в'язки сушених яблук і персиків, розвішані веселими низками вздовж стін, чергувалися з гірляндами гіркого перцю, а прочинені двері вели до світлиці, де стояли крісла та столики з темного червоного дерева, що вилискували, як дзеркала. Таганець зі своїми вічними супутниками — совком та щипцями — поблискував крізь стебельця аспарагуса, що звисав зверху. Декоративні апельсини та черепашки прикрашали коминок. На нитках над ним були підвішені яйця чудернацьких птахів, а з-під стелі, посеред кімнати, звисало величезне яйце страуса. Кутова шафа, двері якої навмисне залишили відхиленими, демонструвала величезні скарби: старовинне срібло та вишукану китайську порцеляну.

З цієї миті Ікабот накинув оком на ці казкові статки, що вкрай збурили його розум. Єдине завдання молодика полягало лише в тому, як здобути прихильність незрівнянної доньки ван Тасселя. Проте, щоб досягти такої мети, треба здолати більш реальні труднощі, ніж ті, що випадали на долю якогось нещасного лицаря, котрий рідко натрапляв на щось інше, окрім велетнів, чародіїв, вогнедишних драконів та інших легко зборимих супротивників, та змушений був пробиватися крізь залізні чи мідні ворота й мури неприступного замку, щоб дістатися туди, де тримали даму його серця. Усе це лицар проходив так само легко, як дехто добирався до начинки різдвяного пирога. І тоді красуня дарувала йому, природно, свою руку. Ікабот, зі свого боку, мав здолати шлях до серця сільської кокетки, що лежав через лабіринт примх і забаганок, які породжували нові труднощі та перепони. Йому доведеться зіткнутися з натовпом страшних суперників із плоті та крові, численних сільських шанувальників, котрі чатували на підступах до її серця, пильно та сердито наглядаючи один за одним, але готові об’єднатися в спільній борні проти якогось нового конкурента.

Серед них найгрізнішим супротивником був кремезний, метушливий і запальний молодик на ім’я Авраам, або по-голландськи Бром ван Брунт, місцевий герой, котрий славився своїми подвигами, силою та жорстокістю. Це був широкоплечий і м’язистий телепень, із коротким кучерявим чорним волоссям, неоковирний, але й не те, щоб неприємної зовнішності, в якій поєднувалися зухвалість і нахабство. З огляду на могутню статуру Геркулеса і неймовірну силу він отримав прізвисько Бром Бонc, [3] Bones (англ.) — кістки. за яким його всюди і знали. Ще він здобув славу напрочуд спритного вершника, що вправлявся на коні не згірш татарина.