Юрій Цеков - Остап Вишня. Усмішки, фейлетони, гуморески 1944–1950

Скоропадський Павло Петрович (1873–1945) — генерал царської армії, великий землевласник, монархіст. 29 квітня 1918 р. проголошений гетьманом України на інсценованому німецько-австрійськими окупантами з'їзді хліборобів.

Коновалець Євген — петлюрівський полковник, фундатор терористичної організації українських націоналістів (ОУН).

ОУН (Організація українських націоналістів) — військово-терористична націоналістична організація, створена 1929 р. у Відні. Під час Великої Вітчизняної війни оунівці були прислужниками фашистських окупантів, з них у складі гітлерівської армії була створена дивізія «СС-Галичина». Після війни оунівці на західноукраїнських землях тероризували населення, організовували диверсії.

Бандера Степан (1908–1959) — організатор і ватажок терористичних банд на Західній Україні під час німецько-фашистської окупації та в перші повоєнні роки.

Харон — за грецькою міфологією, перевізник душ померлих через одну з рік підземного царства — Стікс.

Цикл написано під впливом вражень від поїздок у тільки-но звільнені від фашистських окупантів західні області України. Таких поїздок в Остапа Вишні було щонайменше дві. Одна з них описана в нарисі «Дуглас», опублікованому в газ. «Радянська Україна» 9 лютого 1945 р. В Галичині, а згодом і на Буковині Остап Вишня познайомився з багатьма людьми, відвідав чимало сіл і міст, побачив сліди кривавих злодіянь бандерівських головорізів. Тоді, очевидно, й був задуманий цикл сатиричних творів про фашистських найманців. «Розуміється, що, сидівши в Києві, не вивчивши всього цього матеріалу на місці, мені трудно було б щось про них уїдливе написати, — згадував пізніше памфлетист. — Треба, значить, було їхати в західні області, знайомитися з обстановкою каїнової роботи ворогів, говорити з місцевими людьми, що докладніше знали роботу цих запроданців, доводилося говорити і з самими «героями» темної ночі та густої хащі» («Отак і пишу»).

УкрОУНа й укрОУНці. (Розвідка науково-дезодоративна). Вперше надруковано у виданні: Твори: В 7 т. — Т. 5. — С. 60–62. В рукописі, що зберігається в архіві письменника, зазначено дату написання фейлетону: 17.ХІ 1944.

Подається за автографом.

Бандера. — Див. приміт. до твору «Пекло тріщить».

Іуда Іскаріотський — міфічна особа в християн, один із 12-ти апостолів, був скарбником, зрадив Ісуса Христа за 30 срібляників. Ім'я його стало символом зрадництва.

Ще ніхт гешторбен УкрОУНа // Ні Гіммлер, ні Гітлер, — // Ще в нас, брудерн запроданці, // Шурке більш розквітне. — Пародіюючи макаронічною мовою слова пісні «Ще не вмерла Україна», сатирик висміює запроданство оунівців, їхнє прислужництво німецьким фашистам.

«Возсія вельтові світ разума». — Вперше надруковано в газ. «Радянська Україна». (Змінна сторінка для західних областей України). — 1945. — 8 лют.

Подається за виданням: Твори: В 2 т. — Т. 1. — С. 281–282.

«Возсія вельтові світ разума» — перефразований євангельський афоризм «Воссияет миру свет разума». Щоб не було збігу «світові світло» Остап Вишня використав німецьке слово Welt (світ).

Вайнахтен // Возсія вельтові // Світ разума… ; Нехай рада зіх стеллен, // Як на гіммель хвала… — Автор пародіює євангельський текст і українську колядку. Див. приміт. до твору «УкрОУНа й УкрОУНці», в якому сатирик застосував той же прийом.

«Великомученик Остап Вишня».Вперше надруковано в газ. «Радянська Україна». — 1945. — 27 лют.

Подається за виданням: Твори: В 2 т. — Т. 1. — С. 283–287.

«Я помню чудное мгновенье» — перший рядок вірша О. Пушкіна «К ***». На слова цього вірша російський композитор М. Глінка написав романс.

…Зробив «Преступление», а «Наказание» сам суд придумав. — З гумором обіграно назву відомого роману Ф. Достоєвського «Злочин і покарання».

Од улиці Горького до Покровки… — Центральні райони Москви.

Катерина Велика. — Йдеться про Катерину II (1729–1796), російську імператрицю. На Україні за її царювання було ліквідовано залишки автономії (1764), зруйновано Запорозьку Січ (1775). З 1783 р. на Лівобережжі та Слобожанщині юридично оформлено кріпосне право.

Кошовий війська Запорозького низового — службова особа, яка зосереджувала найвищу військову, адміністративну та судову владу в Запорозькій Січі (16–18 ст.). Обирався козацькою радою на один рік. Очолював кіш Запорозької Січі.

…і в полуботківській сорочці. — Натяк на гетьмана Лівобережної України Павла Полуботка (1660–1723), який виступав за відновлення автономії України і ліквідацію колонізаторської Малоросійської колегії, за що був ув'язнений Петром І у Петропавловську фортецю, де й загинув.