Iван Франко - ЗАЄЦЬ І ВЕДМІДЬ

- Це що за якийсь волоцюга непотрібний посмів сюди вдертися? - ревів він, дряпаючи землю пазурами.- Гей, Зайче, зараз веди мене до нього, я його розірву на дрібні шматочки!

- Вельможний пане,- мовив Заєць,- це дуже могутній пан, страшний такий…

- Що? Ти думаєш, що я буду його боятися? Зараз веди мене до нього, побачимо, хто буде дужчий.

- Вельможний пане, але він живе у кам'яному замку…

- Е, що там мені його замок! Веди мене до нього, вже я його дістану, хоч би він сховався на вершок найвищої сосни.

Провів Заєць Ведмедя до криниці та й каже:

- Вельможний пане! Велика твоя сила! Дивись, твій ворог, як тільки побачив, що ти наближаєшся, зараз утік і сховався у своєму замку.

- Де він? Де він? - кричав Ведмідь, оглядаючись навколо й не бачачи нічого.

- Іди й заглянь ось сюди! - мовив Заєць і підвів Ведмедя до криниці. Став Ведмідь над цямриною, глянув униз, аж там і справді Ведмідь.

- Бачиш свого ворога,- мовив Заєць,- як виглядає із свого укріплення?

- Я не я буду, коли його звідти не дістану! - мовив Ведмідь і як ревне на все Ведмеже горло вниз у криницю. А з криниці як відіб'ється його голос, ще удвоє сильніше, мов з величезної труби.

- А так! - скрикнув Ведмідь.- Ти мені ще загрожуєш? Чекай же, я тобі покажу!

Та й з цим словом Ведмідь бабах у криницю та там і втопився.

А Заєць стояв біля цямрини і дивився, поки звірячий ворог зовсім не потоне, а тоді скочив щодуху до звірів і розповів їм, яким то способом примудрився він позбутися Ведмедя і визволити їх усіх від тяжкого нещастя. Чи треба вам казати, яка радість запанувала у всьому лісі і як усі дякували Зайцеві за його вчинок.