Джеймс Джойс - Улісc

Мартін Каннінгем перший устромив голову з нап’ятим циліндром у скрипучу карету і, спритно вскочивши, сів. Містер Пауер ступив слідом за ним, обережно зігнувши своє довготелесе тіло.

— Сідайте, Саймоне.

— Прошу, я за вами, — сказав містер Блум.

Містер Дедалус швиденько насадив циліндр і скочив у карету, мовивши:

— Гаразд, гаразд.

— Ну що, всі вже? — спитав Мартін Каннінгем. — Сідайте, Блуме.

Містер Блум зайшов і вмостився на вільному місці. Він потягнув за собою дверцята, щоб вони причинилися щільно. Потім засунув руку в ремінну петлю і поважно визирнув у відчинене вікно карети на спущені штори авеню. Одну відхилено: якась стара визирає. Приплюснула до шибки носа. Дякує долі, що не її черга… Аж дивно, як вони мертвяками цікавляться. Радіють, що ми йдемо з цього світу адже, з’являючись, ми їм таких мук завдаємо. Мабуть, люблять це діло. Тишкуються по кутках. Тихо тупцяють у виступцях, аби він не прокинувся. Потому беруться до покійника. Споряджають його. Моллі з місіс Флемінг прибирають постіль {171} 171 (82) Моллі з місіс Флемінг стелють ложе . — Блум згадує смерть свого сина Руді. Служниця Джойсів у Дубліні також мала прізвище Флемінг. . Потягни трохи до себе. Наш саван. Навіть гадки не маєш, хто тебе мертвого торкатиметься. І скупають, і голову змиють. Мабуть, зрізають нігті й стрижуть. Щось кладуть у конверт на згадку. Все одно потім виросте. Нечиста робота.

Всі чекали. Ні пари з уст. Мабуть, виносять вінки. Я сиджу на чомусь твердому. Ага, це мило в задній кишені. Краще його вийняти. Почекаю нагоди.

Всі чекали. Аж ось попереду зарипіли колеса; потім ближче; потім копита зацокали. Сіпнуло. Карета зрушила з місця, порипуючи й погойдуючись. Позаду зацокали інші копита, заскрипіли колеса. За вікном попливли штори і номер дев’ять, молоток завинений у креп, двері прочинені. Їхали ступою.

Вони все ще чекали, їхні коліна підскакували, аж поки карета звернула і поїхала трамвайною лінією. Трайтонвіл-роуд. Швидше. Колеса застукотіли по брукові, у дверях несамовито забряжчали шибки.

— Кудою він нас везе? — спитав містер Пауер, визираючи на обидва боки.

— Через Айріштаун, — відповів Мартін Каннінгем. Рінгсенд. Брунсвік-стрит.

Містер Дедалус хитнув головою, дивлячись у вікно.

— Чудовий давній звичай {172} 172 (83) Чудовий давній звичай — проходження похоронної процесії через центр міста, мовби останнє прощання небіжчика з ним. , — сказав він. — Приємно, що він ще існує.

Деякий час усі дивилися крізь вікна, як перехожі знімають шапки й капелюхи. Шана. Карета звернула з трамвайної лінії на рівнішу дорогу за Уотері-лейн. Містер Блум здивовано побачив юнака гнучкої статури, вбраного у жалобний стрій, капелюх з широкими крисами.

— Он ми проминули вашого приятеля, Дедалусе, — сказав він.

— Якого?

— Вашого сина і спадкоємця.

— Де він? — спитав містер Дедалус, перехиляючись через сидіння.

Карета, проїхавши повз розриті труби й насипи перекопаної дороги перед житловими будинками, нахилилася, повертаючи за ріг, знову звернула на трамвайну колію й покотилася далі, стукочучи колесами. Містер Дедалус ізнову відкинувся, питаючи:

— А цей поганець Мулліген теж був з ним? Його fidus Achates [80] Вірний Ахат (лат.) — (У Вергілієвій «Енеїді» Ахат — вірний Енеїв друг). {173} 173 (83) Вірний Ахат — супутник і друг Енея. ?

— Ні, — відповів містер Блум. — Він був сам.

— Мабуть, живе на околиці у своєї тітоньки Селлі, — сказав містер Дедалус, — Гулдінгівське поріддя, п’яний куций рахівник і Кріссі, таткова улюблена бурулька, мудра дитина, що знає свого батька.

Містер Блум усміхнувся безрадісно до Рінгсєнд-роуд. Брати Уоллес, завод скляної тари. Доддерський міст.

Річі Гулдінг і правничий фах. Гулдінг, Колліс і Уорд, так він називає свою фірму. Від його жартів уже трохи цвіллю тхне. А був хлопець зух. У неділю вранці вальсував було на Стеймер-стрит з Ігнаціусом Галлахером {174} 174 (83) Ігнаціус Галлагер — персонаж оповідання «Хмаринка», мав прототипом дублінського журналіста Фреда Галлагера. , нап’явши на голову два капелюшки своєї господині. Гуляє, бувало, по місту до самого світа. Мабуть, тепер починає взнаки даватися: отой його біль у спині. Дружина прасує йому спину. Думає, що вилікується піґулками. Всі вони з хлібної м’якушки. Відсотків шістсот зиску.

— Він з усяким непотребом знається, — бурчав містер Дедалус. — Той гаспидський Мулліген, з усього висновуючи, геть зіпсований запеклий негідник. Його ймення смердить на весь Дублін. Та з поміччю Всевишнього і його пресвятої матері я докладу рук до цього діла і напишу коли-небудь такого листа його матері чи тітці, чи ким вона йому там доводиться, що їй очі рогом повилазять. Я доведу його до згуби, можете мені повірити.