Олександр Дюма - Три мушкетери

Суд царя Соломона, або Соломонів суд, — вираз, який вживають у значенні: суд мудрий і швидкий. Соломон (бл. 976–935 до н. е.) — син іудейського царя Давида; успадкувавши його царство, правив десь із 960 по 935 рік до н. е. Вважають, що він склав ряд книг Біблії, зокрема «Книгу притч», «Книгу премудрості» та інші. Ім'я Соломона в переносному значенні — синонім мудрості.

Меса — головна церковна відправа в католицькій церкві.

Юлій Цезар (100 — 44 до н. е.) — державний діяч, полководець, письменник та оратор Стародавнього Риму. В 60 році до н. е. уклав із Крассом та Помпеєм таємну угоду про спільну боротьбу за владу. Згодом цей тріумвірат розпався, і в 48 році до н. е. відбулася битва коло Фарсала між Юлієм Цезарем та Помпеєм, яку й має на увазі автор. Зрештою Юлій Цезар встановив у Римі свою одноосібну владу, точніше — військову диктатуру.

За біблійною легендою, під час мандрів по Самарії Ісус Христос, стомившись, сів біля колодязя відпочити. Аж тут до джерела підійшла самаритянка, в якої Христос попросив напитися. Ім'я Самаритянки в переносному значенні стало синонімом точності.

Карл Великий (742–814) — король Франкської держави з 768 по 800 рік, з 800 по 814 рік — імператор Заходу, до володінь якого входили території Теперішньої Франції, частини Німеччини, Італії, Швейцарії, Бельгії, Голландії, Австрії та Іспанії; найвидатніший представник династії Каролінгів, при якій остаточно склалися феодальні відносини. Війни Карла Великого та його рицарів з арабами відображено у славнозвісній поемі «Пісня про Роланда» та в інших творах раннього Середньовіччя.

Теологія — богослов'я; теоретичний виклад, тлумачення й виправдання певних релігійних поглядів.

Аврелій Августин (354–430) — єпископ з Гіппона в Північній Африці, давньохристиянський богослов і філософ-містик, автор творів «Про град Божий», «Сповідь» та ін., де, зокрема, зауважується, шо казати неправду — гріх.

У Біблії є слова: «Разом з усіма, хто був з Ним».

Абатство — католицький монастир.

Луїдор — французька золота монета, викарбувана вперше за часів Людовіка XIII, звідки й дістала свою назву (франц. louis d'or дослівно означає «золотий луї», від Louis — Людовік); за вартістю — те саме, що пістоль.

Йдеться про сутичку, шо сталася в 1620 році між армією Людовіка XIII та військами бунтівних феодалів, які засіли в Анжері (місто на заході Франції). З політичною метою незначному по суті успіху королівського війська було надано характеру гучної перемоги.

Клод де Рувруа, герцог де Сен-Сімон (1607–1693) — фаворит Людовіка XIII, конюший та головний єгермейстер короля, управитель Сен-Жерменсько-го та Версальського замків. У 1636 році Рішельє, невдоволений з впливу Сен-Сімона на короля, усунув його від справ.

Крез — останній цар ранньорабовласницької держави в західній частині Малої Азії — Лідії, який правив з 560 по 546 рік до н. е. і якого вважали найбагатшою людиною свого часу. В переносному значенні — надзвичайно багата людина.

Боніфацій — дослівно: «той, хто робить добро» (від лат. bonus — «хороший, добрий» та facere — «робити»).

Ахілл, Ахіллес — у давньогрецькій міфології наймогутніший і найхоробріший герой Троянської війни (початок XII століття до н. е.), головний персонаж «Іліади» — поеми напівлегендарного творця грецького героїчного епосу Гомера, що жив близько VIII століття до н. е.

Аякс — у давньогрецькій міфології один із героїв Троянської війни, який прославився своєю силою і доблестю.

Йосиф — один з легендарних біблійних персонажів, ідеальний юнак.

Кордегардія (від франц. corps de garde — охоронний загін) — у XVII–XIX століттях — приміщення для військового караулу, вартівня.

Архімед (бл. 287–212 до н. е.) — видатний давньогрецький математик і механік. Відкрив закон важеля; йому приписують фразу: «Дайте мені точку опори, і я переверну світ».

Сарабанда — старовинний іспанський танок.

Рента — прибуток з капіталу, майна або земельної ділянки, який не вимагає підприємницької діяльності.

Жан Моке (1575 — після 1617) — французький мандрівник, автор книги «Подорожі до Африки, Східної та Західної Індії».