Прощавайте, полковнику! Хай бог благословить вас, чесний Вільяме! Прощавайте, люба Еміліє. Зеленій знову, тендітна повитице, обвиваючись навколо могутнього старого дуба, до якого ти пригорнулася.
Може, з сорому перед ласкавою, простодушною істотою, що перша в житті стала на її захист, а може, з відрази до всяких сентиментальних сцен але Ребека, вдовольнившись тією роллю, яку вона вже зіграла в цій справі, не з’явилась на очі полковникові Доббіну та його дружині. «Невідкладні справи», як вона заявила, кликали її в Брюгге, куди вона й помандрувала, тому лише Джордж і його дядько були присутні на шлюбній церемонії. Після весілля, коли Джордж з батьками поїхали до Англії, місіс Бекі повернулася (лише на кілька днів), щоб розважити самітного старого парубка Джозефа Седлі. Він сказав, що воліє шити на континенті, й відхилив пропозицію оселитися разом з сестрою та її чоловіком.
Еммі дуже тішилась думкою, що вона написала листа своєму чоловікові до того, як прочитала Джорджеву записку і взагалі дізналась про її існування.
Я все це знав,— сказав Вільям — та хіба я міг скористатися такою зброєю проти пам’яті бідолахи? Того мені й було так боляче, коли ти...
Не нагадуй мені більше про той день! — вигукнула Еммі, і в голосі її забриніло таке щире каяття і покора, що Вільям змінив тему розмови й почав розповідати про Глорвіну й симпатичну стару Пеггі О’Дауд, з якими він сидів, коли отримав її благального листа.
Коли б ти не послала по мене,— додав він сміючись,— то хтозна, яке б досі було прізвище в Глорвіни!-Нині її звати Глорвіна Поскі; вона вийшла заміж за капітана Покі (тепер уже майора) після смерті його першої дружини, бо поклала собі одружитися тільки з однополчанином. Леді О’Дауд також дуже віддана своєму полкові; вона каже, що часом би, не дай боже, з Майком щось сталося, вона неодмінно повернеться й вийде заміж за когось із своїх офіцерів. Та генерал-майор почуває себе чудово; він розкошує собі в О’Даудстауні, тримає зграєю гончаків, і всі його вважають першою людиною в графстві (хіба що, може, після їхнього сусіда Гогарті в замку Гогарті). її милість і досі танцює джигу й на останньому бенкеті лорда-намісника виявила бажання потанцювати зі шталмейстером. І вона, і Глорвіна запевняли, що Доббін повівся з останньою ганебно, та нагодився Поскі, і Глорвіна заспокоїлась, а чудовий високий капелюшок з Парижа втишив гнів леді О’Дауд.
Коли полковник Доббін кинув службу — а це сталося відразу після його одруження,— то найняв собі гар неньку заміську садибу в Гемпшірі, неподалік від Коро-левиного Кроулі, де постійно мешкав сер Пітт зі своєю родиною після проведення в парламенті білля про реформу. Всі надії баронета на звання пера розвіялись, оскільки обидва його місця в парламенті були втрачені. Та катастрофа вплинула на його кишеню і на його настрій; він почав підупадати на здоров’ї і пророкував близьку загибель імперії.
Леді Джейн і місіс Доббін щиро заприятелювали: між замком і Ялівцями, садибою полковника (яку він найняв у свого приятеля майора Понто, що жив з родиною за кордоном), весь час курсували коляски, запряжені в поні. Міледі була хрещеною матір’ю дочки місіс Доббін, якій на її честь дали ім’я Джейн і яку охрестив велебний Джеймс Кроулі, що отримав парафію після смерті свого батька. Хлопці — Джордж і Родон — також стали близькими друзями; вони разом полювали на канікулах, поступили в той самий коледж у Кембриджі й сварилися за дочку леді Джейн, у яку, звичайно, обидва були закохані. Обидві матері виношували думку про шлюб Джорджа з тією юною леді, хоч я чув, що сама міс Кроулі віддавала перевагу своєму кузенові.
Ім’я місіс Ребеки Кроулі школи не згадували в жодній з цих родин. Для цього були свої причини. Бо хоч куди б поїхав Джозеф Седлі, Ребека вирушала за ним, і той бідолаха був такий захоплений нею, ще став її справжнім рабом. Полковникові адвокати повідомили його, що Джоз застрахував своє життя на велику суму, з чого можна було зробиш висновок, що той добував гроші та сплату боргів. Він узяв довготермінову відпустку в Ост-Індійській компанії, і справді його з кожним днем дедалі дужче обсідали хвороби.
Почувши про те страхування, Емілія неабияк злякалася і вблагала свого чоловіка поїхати до Брюсселя, де воді перебував Джон, і самому дізнатися, як його справи. Полковникові не хотілося вирушати з дому (він саме заглибився в свою «Історію Пенджабу», якої недописав і досі, в крім тога, дуже непокоївся за маленьку доньку, яку він обожнює і яка ході щойно почала одужувати від вітряної віспи), але все таки поїхав до Брюсселя і знайшов Джоза в одному з величезних готелів того міста. Місіс Кроулі, що мала власну карету, приймала гостей і взагалі не обмежувала себе у видатках, займала кілька кімнат в тому самому готелі.
Читать дальше