Катаріна Прічард - Буремні дев'яності

Старателі вирішили, що будуть і без Ші вивозити руду з його відвалів. Вранці, коли загримотіли тази, на загальні збори зійшлися всі старателі з довколишніх ділянок. Керівники Спілки пояснили становище: настав час діяти.

До відвалів Ші пригнали чотири підводи, навантажили їх породою і повезли до промивальні за Браун-Хілл. Кількасот чоловік ішло позаду, охороняючи валку. В Браун-Хіллі їх зустріла кінна поліція на чолі з сержантом. Казали, що якийсь здольщик з Боулдера звернувся до поліції, щоб вона арештувала старателів, які вивозили руду. Сержант Сміт намагався виграти час. Він попросив старателів почекати, поки прибудуть приїсковий інспектор та начальник поліції Ньюлендс. Вони вже в дорозі — хочуть особисто розібратися в усій цій справі.

Інспектор не приїхав, а Ньюлендс та агент розшукної поліції невдовзі примчали верхи на конях. Було цілком очевидно, що вони хочуть забрати підводи й арештувати візників. Але старателів того дня краще було не чіпати. Коли кінні поліцейські пробилися до підвід і почали стягати візників та видирати з рук віжки, їх відтиснули. Побачивши, що вони з усіх боків оточені розлюченим натовпом, поліцейські відступили, а підводи під переможні вигуки сотень старателів рушили Далі.

Спорожнивши підводи, старателі знову повернулися до відвалів, набрали руди й одвезли її до місця промивання. Люди наполегливо працювали весь день, не відступаючи від свого плану. Начальник поліції Ньюлендс попередив Майка Берка, що це йому вилізе боком.

Та неприємності дещо забарилися, бо в цей час, відсидівши свій строк у фрімантлській в’язниці, на приїски повернулася перша партія заарештованих в Аделіні.

Їм влаштували урочисту зустріч. Тисячі старателів з дружинами й дітьми прийшли на вокзал. Саллі теж пішла зустріти Дінні. Звільнених з в’язниці старателів посадили на лінійку, запряжену четвериком, і під звуки оркестру, з розгорнутими прапорами повезли до міста. Закрита парасолька, яку, мов корогву, несли попереду процесії, викликала загальний регіт і глузливі вигуки глядачів, що товпилися обабіч дороги. Населення міста радісно вітало і звільнених з в’язниці, і всіх їхніх товаришів, що йшли стрункими колонами під сліпучим промінням полуденного сонця.

На перехресті вулиць Марітани й Хеннана процесія зупинилась і почався мітинг. Один за одним виступали старателі, говорячи про те, що вони пишаються справою, за яку борються, і своїми товаришами, які постраждали в цій боротьбі. Бойового духу старателів нічим не зламати. Спілка ще рішучіше продовжуватиме боротьбу за права старателів на розсипне золото. Хрипкі, схвильовані голоси промовців тонули в бурхливих оплесках.

— Ми знаємо, що населення Кулгарді, Калгурлі, Мензіса, всіх таборів на приїсках — з нами, — стоячи на лінійці, заявив Дінні, коли настала його черга сказати слово. — Спілка захисту старательських прав залучила найкращих адвокатів, і ми керуємося їхніми порадами. Ми діяли з оглядкою, два роки дозволяли поліції забирати наших людей, вірячи в правоту нашої справи.

Коли одних кидали за грати, їхнє місце заступали інші, щоб зберегти право на ділянку. Юристи кажуть, що здольщина — це абсолютно незаконні побори. Це підлий прийом боротьби, як ніж у спину. До якого тільки безсоромного шахрайства не вдавалися законодавці в Перті, щоб зламати старателів! Але в них нічого не вийшло. І не вийде! Ніколи вони не зламають бойового духу людей, які першими прийшли в цей край, першими розвідали його й заселили. Спілка старателів домагається рівних прав для всіх і бореться проти будь-яких привілеїв.

Вибухнула злива оплесків. Оплесків на честь Дінні Квіна, на честь звільнених з в’язниці старателів, на честь Спілки захисту старательських прав, на честь тієї справи, за яку вони всі боролись. Після цього процесія з оркестром і прапорами потяглася далі довгою курною дорогою до Боулдера, де в готелі «Біржа» тих, що повернулися з ув’язнення, чекало щедре частування.

Ця демонстрація значною мірою спричинилася до тимчасового перемир’я між старателями з Аделіни та здольщиками Боулдера. Роль посередників узяли на себе деякі поважні городяни, які хотіли відвернути сутичку. Старателі заявили, що припинити роботу вони не можуть. Не помирати ж їм з голоду! А в крамницях перестануть давати їм у кредит. Проте вони погодились не брати руду з відвалів, за які йде суперечка, поки суд не винесе рішення в справі, що її веде Спілка захисту старательських прав. Тільки ж нехай і здольщики теж не чіпають цих відвалів.