Катаріна Прічард - Буремні дев'яності

Здесь есть возможность читать онлайн «Катаріна Прічард - Буремні дев'яності» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 1985, Издательство: Вища школа, Жанр: Классическая проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Буремні дев'яності: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Буремні дев'яності»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Роман «Буремні дев’яності» (1946) —один з найвідоміших творів австралійської письменниці, члена Комуністичної партії Австралії Катаріни Сусанн Прічард. Дія роману відбувається в Західній Австралії в останнє десятиліття XIX ст. У малонаселений край, де відкрито казкові поклади золота, кинулись тисячі людей в гонитві за зникаючим золотим маревом. В романі відображено і реальне історичне тло, і строкатий колорит «золотої лихоманки».

Буремні дев'яності — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Буремні дев'яності», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— Вони були такі добрі до мене, — казала Саллі, згадуючи той час. — Ви б не дивувались, чому я завжди по-дружньому ставлюсь до тубільців, якби знали, скільки вони для мене зробили, коли я була хвора.

— А якби вони покинули вас і втекли?

— Ну, певне ж, ворони клювали б мої кісточки. Але тубільці принесли мене в самісінький Хеннан. Це понад півтораста миль. Щоправда, важила я, мабуть, небагато, та все ж вони звикли кочувати порожнем, і їм нелегко було тягти ноші зі мною в таку далечінь. Вони йшли спокійно, ніколи не поспішали, хіба що тільки тоді, як між водоймами була велика відстань. Вони ні разу не ставали на день, і всі чоловіки, ба навіть жінки по черзі несли мене. Коли вони нарешті поставили ноші в Хеннані, на тому місці, де раніше стояв наш намет, я мало не заплакала від радості. Намету там, звичайно, не було, але моя повітка з гілляччя збереглась.

З усіх сусідніх наметів поприходили старателі, і Саллі розповіла їм про те, що з нею сталось. Вони вмовляли її лягти в лікарню або принаймні оселитися в готелі. Та Саллі сказала, що нікуди не хоче: їй лише треба відпочити й відчути, що вона «вдома».

Для неї одразу ж поставили намет і десь роздобули ліжко. Хтось приніс її речі, що були на збереженні в трактирника Мак-Суїні. В котелку закип’ятили воду. Як смачно було їсти хліб з маслом і запивати його гарячим чаєм!

Фріско та Сем Маллет пішли з тубільцями до крамниці й накупили їм м’яса, борошна, цукру, тютюну, варення й на додачу — кілька пляшок вина. Плем’я отаборилось біля озера й бенкетувало до півночі.

На той час уже чимало рудокопів жило на приїсках з дружинами й дітьми. Сімейні здебільшого селились по низинах навколо Хеннана та Великого Боулдера. Найближчою сусідкою Саллі була місіс Моллой, дружина шахтаря, що працював на руднику Креза. Вони з чоловіком приїхали з Південного Хреста легеньким возом і привезли з собою купу дітлахів та стадо кіз. Старателі жартували, що в місіс Моллой дітей не менше, ніж кіз. Та місіс Моллой не турбувалася, скільки в неї дітей, поки є кози, щоб годувати їх. Загадкою було тільки те, як вона примудрялася годувати самих кіз в посушливу пору; але так чи інакше, кози в неї виживали, поскубуючи колючі кущі, підбираючи покидьки навколо таборів і вдовольпяючись мізерними порціями води, яка неймовірно дорожчала.

— Місіс Моллой жінка грубувата, але добросерда, вона поділиться з вами останньою скоринкою, — сказав Сем Маллет, коли Фріско пішов, щоб привести місіс Моллой до Саллі.

Місіс Моллой не забарилась і принесла з собою простирадла, подушку, рушник, ковдру та кварту свіжого козячого молока. Весело цокочучи, вона зразу ж заметушилась коло хворої, витягла з Саллиного сундучка чисту білизну, допомогла їй умитися й одягти нічну сорочку.

— О, я розумію вас, люба, чого ви не схотіли лягти в лікарню, — з властивою їй одвертістю, ніби давній знайомій, сказала Тереза Моллой. —.Звідти живою не вийдеш. Люди там щоденно мруть від тифу, як мухи. Та й у трактирі вам було б не з медом: доглянути нема кому, хазяйці треба й наварити, й поприбирати — вгору ніколи глянути. А моя халупа поруч, милі немає, і я можу забігати до вас щодня, зробити те-се. Для мене це іграшки, та й давно вже я не мала втіхи побалакати з жінкою. Тільки й гасаєш з Тедом по дорогах та морочишся з дітьми й козами.

— Яка ж ви хороша, — сказала Саллі, відчуваючи, що в особі цієї товстої неохайної жінки знайшла собі нового друга.

— Еге, хороша, аж далі нікуди! — щиро засміялась місіс Моллой. — Поспитайте тутешніх плетух, вони вам казна-чого наговорять. Ми ж бо з Тедом не вінчані. У нього є десь ще одна жінка. А де — він навіть сам не знає, і мені зараз також це байдуже. Ми прожили з ним чотирнадцять років, і нікому від того гірше не стало. То в чому ж мій гріх?

Наступного дня дружини інших старателів, вирядившись у свої найкращі сукні та капелюшки, також завітали до Саллі спитати: чи не можуть вони по-дружньому чимось прислужитися місіс Гауг? Вони принесли коржиків і супу, приготували їй чай, а потім посідали й почали скаржитись на тяжке життя, що випадає жінці на приїсках. Але вони враз перестали набиватися з своєю допомогою, коли довідались, що хвору доглядає місіс Моллой і що Калгурла привчається прати, стелити постіль та куховарити. Вночі Калгурла спала біля багаття. поруч Саллиного намету, але ховалася щоразу, як тільки в гості до Саллі приходили білі жінки. Їй не подобалось навіть, коли місіс Моллой втручалася в її справи.

Саллі гадала, що Калгурла вирішила не залишати її до повернення Морріса. Принаймні так їй здавалось. Час від часу :до намету приходили родичі Калгурли, які принесли сюди Саллі, й вони дружелюбно сміялись та розмовляли, радіючи і з того, що вона вже може встати з ліжка й підійти до них. Пам’ятаючи, як вони ділилися з нею всім, що в них було, Саллі частувала їх кожного разу, коли тільки в неї було їстівне.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Буремні дев'яності»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Буремні дев'яності» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Річард Метісон - Я — легенда
Річард Метісон
Річард Адамс - Небезпечнi мандри
Річард Адамс
libcat.ru: книга без обложки
Річард Адамс
Николай Мамаев - Рейс на Катар (сборник)
Николай Мамаев
Игорь Хорт - Катар
Игорь Хорт
Станіслав Лем - Катар
Станіслав Лем
libcat.ru: книга без обложки
Річард Бах
Докінз Річард - Ілюзія Бога
Докінз Річард
Річард Докінз - Ілюзія Бога
Річард Докінз
Отзывы о книге «Буремні дев'яності»

Обсуждение, отзывы о книге «Буремні дев'яності» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x