Катаріна Прічард - Буремні дев'яності

Ми будемо жити в Лондоні, Парижі або Нью-Йорку, і я зможу вчитись співати. Його мати — багата жінка, каже Чарлі, вона кличе його додому, але він нізащо не поїде без мене. А як я можу залишити маму й дітей, поки тато не повернувся? І як вірити Чарлі, місіс Гауг, коли він на другий же день напивається до нестями, зчиняє бешкет, і друзі змушені волоком тягти його з бару. На нього дивитись тоді гидко, і я ненавиджу його.

«Що можна на це сказати?» — подумала Саллі.

— Ах, люба! — вигукнула вона. — Я розумію, як вам тяжко. Але було б ще гірше, коли б ви…

— Знаю, — погодилась Вайолет. — Я так і сказала Чарлі, коли він місяць тому знову обіцяв виправитись. Було б ще гірше, якби ми були одружені. Він старався не пити, місіс Гауг. Майже три тижні краплі в рот не брав. А потім все пішло по-старому…

Тепер Чарлі не вилазив з трактиру кожної суботи, напивався й починав виливати свою любов до Вайолет, влаштовуючи дикі сцени ревності. Він ладен був зчепитися з кожним, хто тільки наближався до стойки і починав жартувати з дівчиною. Джіотті заборонив пускати Чарлі в трактир, бо він став просто нестерпний.

— І це правда, — визнала Вайолет. — Але містеру Джіотті до всього було байдуже, поки Чарлі платив за випите. Він викачав з Чарлі багато грошей. А тепер, коли в Чарлі грошей немає, містер Джіотті перемінився до нього й погрожує відіслати мене додому, якщо я не перестану знатися з Чарлі. Минулої суботи був страшенний скандал, і Чарлі пішов, сказавши, що вкоротить собі віку.

— Який жах! — вигукнула Саллі; її мучило те, що вона нічим не може допомогти Вайолет.

— Мама каже: якщо мужчина нахваляється вкоротити собі віку, він ніколи цього не зробить, — нахмуривши брови, задумливо промовила Вайолет. — Але я боюся за Чарлі, місіс Гауг. В очах у нього було таке безумство та відчай. І він ще сказав: «Без тебе, Вайолет, для мене життя нічого не варте. Якщо я не можу бачити тебе і розмовляти з тобою, то чим швидше воно увірветься, тим краще!»

— Це недобре, що він завдає вам таких страждань, — сказала Саллі.

Вона подумала, що Вайолет, мабуть, не з тих дівчат, які легко плачуть. Погляд її говорив, що вона глибоко усвідомлює весь трагізм свого становища, але очі її були сухі.

— Цього він навіть на думці не має, — сказала Вайолет. — І чому я його кохаю, місіс Гауг? Якби він не пив, я, мабуть, все-таки пішла б за нього. Але я хочу виїхати звідси, коли повернеться тато, і стати співачкою.

— Співачкою? — перепитала Саллі, радіючи, що за любовними переживаннями дівчина не забула про свою мрію. — У вас чудовий голос, Вайолет.

— Містер Джіотті каже, що я можу стати світовою знаменитістю, як Мельба, — просто сказала Вайолет. — Він давав мені уроки співів, поки не розсердився на мене через Чарлі. А тепер каже, що коли я ладна занапастити своє життя заради першого-ліпшого чорнобрового гультяя, то не варто зі мною й морочитись.

— Я не вірю, що ви здатні занапастити своє життя, Вайолет, — впевнено сказала Саллі. — У вас надто сильна вдача й достатньо здорового розуму.

— Ви так гадаєте? Ви справді в цьому певні? — Вайолет звернула на неї зосереджений погляд.

— Цілком певна, — сказала Саллі.

Вайолет спохватилася, що їй уже час вертати назад. Вона зіскочила з біди й кілька хвилин стояла’в пилюці, дивлячись на Саллі.

— Сподіваюсь, що ви праві. Я хочу сподіватись, що ви праві, місіс Гауг, — промовила вона з сумнівом у голосі.

Саллі хотілось сказати їй на прощання щось підбадьорливе, втішне.

— І пам’ятайте, Вайолет, — гукнула вона, обернувшись, — перше кохання — не останнє кохання!

Чого раптом вона це сказала? — питала себе Саллі, поганяючи конячину. Хіба вона сама не закохалася в Морріса, коли була лише трішечки старшою за Вайолет? І хіба вона й досі не кохає його? І чи могла б вона покохати когось іншого? Ні, звісно, ні! Та все-таки… Саллі всіляко намагалась відігнати думку, що її палке кохання до Морріса перейшло у спокійну прив’язаність. Живучи разом, подружжя звикає одне до одного. Цілком природно, що між ними вже немає колишньої закоханості, але це зовсім не означає, що те, що їх єднало і зв’язувало, стало не таким міцним чи не таким дорогим для них. Навпаки, це означає… Що ж це означає?

Саллі вйокнула на свою шкапину. Вона поспішала завидна перетнути пустельну глинисту рівнину. Поки точилася розмова з Вайолет, Квіні повзла, мов черепаха, і буде зовсім кепсько, якщо вона тепер закульгає. Саллі було приємно, що Вайолет довірилася їй. І вона сподівалась, що Вайолет послухається її поради. Дівчина ще така молода, а міркує, немов доросла; так тверезо дивиться на життя, і все-таки її розтривожило кохання до Чарлі.