Валер`ян Підмогильний - Невеличка драма

Чайковський Петро Ілліч (1840–1893) — російський композитор. Його спадщина — одна з вершинних досягнень світового музичного мистецтва. З юнацьких літ Чайковський часто бував на Україні, писав твори на місцеву тематику: пісні на слова Шевченка, українська мелодика в операх «Черевички», «Мазепа».

Гріг Едвард Гагеруп (1843–1907) — норвезький композитор, основоположник національної музичної школи. Світову славу принесла йому музика до драми Г. Ібсена «Пер Гюнт».

Пятакова вулиця — нині вулиця Саксаганського в Києві. Названа на честь Пятакова Л. Л. (1888–1918) — одного з керівників революційних подій 1917 р. у Києві (з жовтня 1917 р. — голова міського військово-революційного комітету).

Німецький хімік Абдергальден Еміль (1877–1956) — швейцарський біохімік, іноземний член-кореспондент АН СРСР (1923). У 1904–1945 рр. працював у Німеччині, досліджував структуру і функції білків.

Бісекриса. — Тут: звульгаризоване ім’я Беатріче — платонічне кохання великого італійського поета Данте, яке стало символічним.

Мадемуазель Помпадур — фаворитка французького короля Людовіка XV (1721–1764). Фактично керувала внутрішньою і зовнішньою політикою Франції останні двадцять років життя.

Мечников Ілля Ілліч (1945–1916) — російський і український біолог, один з основоположників еволюційної ембріології, порівняльної патології, мікробіології та імунології. Народився на Україні (Харківщина), працював тривалий час в Одесі, заснував тут першу в Росії бактеріологічну станцію (тепер науково-дослідний інститут). Лауреат Нобелівської премії (1908) за відкриття фагоцитозу (захисного пристосування у тварин і людей).

«Камертон» . — Тут: перекручена назва «Декамерону» — класичного твору великого італійця Д. Боккаччо.

Бекон Френсіс (1561–1626) — англійський філософ і державний діяч, родоначальник англійського матеріалізму, спрямованого проти ехоластики та богослов’я. Метою знань Бекон проголосив здатність науки збільшувати владу людини над природою. Автор трактату «Новий Органон» та утопії «Нова Атлантида».

Софія . — Тут: Софійський собор у Києві.

Маруся Богуславка — легендарна героїня української народної думи «Маруся Богуславка», яка, лишившись в неволі у турецького паші, визволила «сімсот козаків». Сюжет думи для своїх однойменних творів використовували І. Нечуй-Левицький, М. Старицький.

Бондарівна — героїня української народної пісні-балади «У містечку Богуславку» — нескорена, горда українка, яку не змусила жити в неволі навіть загроза смерті:

(Українські народні пісні/У 2-х кн. — К., 1954. — Кн. 1. — С. 131).

У контексті роману йде своєрідне протиставлення вчинків Марусі Богуславки і Бондарівни, «вічна» альтернатива: пожертвувати своєю волею задля врятування інших чи лишитися нездоланною особистістю за будь-яких обставин. В українському фольклорі знайшли відгук обидві позиції.

… слова-полова, але огонь в одежі слова … — з вступного слова І. Франка до поеми «Лісова ідилія» (1900 р.).

Сосюра Володимир Миколайович (1898–1965) — український радянський поет, учасник громадянської та Великої Вітчизняної війни, лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1963). Видав понад 80 збірок поезій. Після О. Олеся вважався найніжнішим ліриком України. Останнім часом нову хвилю уваги до творчості В. Сосюри викликали публікації його «шухлядного» автобіографічного роману «Третя рота» (1988), а також ряду поем 20—30-х років, котрі відтоді не перевидавалися.

Січ (Січ Запорізька) — організація українського козацтва, що склалася в пониззі Дніпра на початку XVI ст. Засновниками її були українські селяни й козаки, які втікали за Дніпрові пороги й створювали укріплення — січі. Перша Січ виникла на о. Томаківці, потім переносилася на інші острови — було близько десяти місць заснування Січі. У XVI–XVII ст. Запорізька Січ була важливим центром визвольної боротьби українського народу проти національного й соціального гніту. На Січі почалося й повстання в січні 1648 р., що переросло у визвольну війну під проводом Б. Хмельницького (1648–1654).