Шарль де Костер: Легенда про героїчні, веселі і славетні пригоди Уленшпігеля і Ламме Гудзака у Фландрії та інших країнах

Що ж до тебе, галасливий поете, то в твоїх же інтересах визнати мою участь у цьому творі, бо в ньому принаймні двадцять розділів належать мені [10] Це твердження правильне. Поет запозичив з невеликої фламандської книжечки… під заголовком «Het aerdig leven van Thyl Ulenspiegel» («Земне життя Тіля Уленшпігеля»), розділи 6, 13, 16, 19, 24, 35, 39, 41, 43, 47, 48, 49, 53, 55, 57, 59 і 60 першої книги свого твору. Виділені курсивом цифри показують, що ці розділи скоріш написані автором, ніж запозичені. Зрештою, всі розділи значно перероблені, за винятком 62, 63, 64. Решта, починаючи з розділу 65 аж до кінця, цілком належить Ш. де Костеру, а також книги друга, третя, четверта і п’ята, які є його власними творами. Ми повинні, однак, відмітити два винятки: 1) проповідь брата Корнеліса Адріансена (книга друга, розділ 11) запозичена у фрагментах із збірника 1590 року. Авторові довелося з’єднати кілька уривків з проповідей цього несамовитого проповідника, щоб мати можливість, раз у раз не повторюючись, дати правильну картину різних сект шістнадцятого століття; 2) рефрен у «Пісні гезів» (книга третя, розділ 5) запозичено з фламандської пісні тих часів. Виклад історичних подій, скажімо, розгром Собору Богоматері в Антверпені (книга друга, розділ 15) і «Пісня про зрадників» (книга п’ята, розділ 2), ґрунтується в основному: перший — на вірогідному повідомленні поважного літописця Ван Метерена; друга — на документах безперечної автентичності, що зберігаються в королівському архіві у Брюсселі. ( Примітка Костера до видання 1869 p., названа приміткою видавця .) Ван Метерен Еммануїл (1535—1612) — автор ґрунтовної праці «Історія Нідерландів». , а решту я залишаю тобі, в повну твою власність. Відповідати за всі дурниці, що виходять у світ, їй-право, не вельми приємно. Галасливий поете, ти необачно ганьбиш наосліп тих, кого узиваєш катами своєї вітчизни, ти прибиваєш до ганебного стовпа історії Карла V [11] Карл V (1500—1558) — король Іспанії (з 1516 р.) під ім’ям Карла І, імператор Священної Римської імперії (з 1519 p.). Провадив украй реакційну політику, спрямовану на утворення всесвітньої католицької держави. В 1556 р. зрікся престолу. і Філіппа II [12] Філіпп ІІ (1527—1598) — син Карла V, король Іспанії (з 1556 p.). Одна із найпохмуріших постатей пізнього середньовіччя. Запеклий католик, він жорстоко переслідував найменші прояви релігійної і світської опозиційності як в Іспанії, так і за її межами. Більшість його численних починань у царині внутрішньої та зовнішньої політики закінчилися крахом. Правління Філіппа II було початком занепаду іспанського абсолютизму. , ти не сович і нерозумно чиниш. Бо чи певний же ти, що в цьому світі нема вже Карлів П’ятих і Філіппів Других? Чи не боїшся ти, що пильна цензура знайде раптом у череві твого слона натяки на уславлених сучасників? І чому ти не даєш спокою в могилах цьому королю та імператорові? Чого брешеш на коронованих осіб? Хто шукав ударів, той від ударів і загине. Є люди, які не подарують тобі цього, а я й поготів не пробачу — ти псуєш моє міщанське травлення.

Для чого здалося оце вперте протиставлення ненависного короля, жорстокого з дитинства, — на те він і людина, — фламандському народові, який ти хочеш показати нам таким героїчним, життєрадісним, чесним, працьовитим? Хто тобі сказав, що народ був добрий, а король поганий? Я міг би розумно довести тобі протилежне. Твої головні персонажі без винятку або дурні, або й зовсім божевільні: твій бешкетник Уленшпігель бере зброю, щоб боротися за свободу сумління. Його батько вмирає на вогнищі за свої релігійні переконання. Мати Сооткін вмирає після жахливих тортур, щоб зберегти гроші для свого сина. Твій Ламме Гудзак скрізь іде навпростець у житті, ніби в цьому світі більше нічого й не треба, тільки бути добрим і чесним. Твоя маленька Неле, хоч воно й непогано, любить лише одного чоловіка в житті… Де таке ще видано? Мені б жаль тебе було, якби ти не був смішний.

А втім, мушу признатись, що поряд з цими навіженими я бачу там кілька персон, які мені до душі: це твоє іспанське вояцтво, твої ченці, що на вогнищах палять народ, твоя Жіліна, шпигунка інквізиції, твій рибник — жаднюга, донощик і вовкулака, твій дворянчик, що вночі прикидається чортом, щоб спокусити якусь дурепу, особливо ж цей розумник Філіпп II, який, маючи потребу в грошах, влаштовує в церквах погроми, щоб потім покарати бунтарів, яких він сам хитро й підбурював. Це ще не найгірше, що може вчинити той, хто має успадкувати майно людей, яких він убиває.