Джейн Остін - Емма

Їй хотілося зробити так, аби він утримався від безпосереднього освідчення. Це було б таким болісним закінченням їхнього знайомства! Однак усе ж їй хотілось якоїсь визначеності. Вона відчувала, що цієї весни обов'язково станеться криза, якась вирішальна подія, котра змінить її нинішній незворушний і млявий стан.

Їй не довелося довго чекати (хоча це було довше, ніж розраховувала місіс Вестон) на можливість отримати якесь уявлення про реальні почуття Френка Черчілля. Енскумська родина з'явилась у місті не так швидко, як усі сподівались, але він приїхав до Гартфілда відразу ж по їхньому прибутті до Лондона. Френк примчав буквально на пару годин і дійсно не мав змоги залишитися надовше; але як тільки він притьмом приїхав із Рендоллза до Гартфілда, Емма застосувала всі свої спостережні здібності й швидко визначила його теперішні почуття і як їй слід поводитися. Зустрілися вони надзвичайно приязно. Не було сумнівів, що йому дуже приємно її бачити. Однак вона миттєво відчула сумнів, що його симпатія до неї є такою ж сильною, як і перед від'їздом, що він відчуває таку ж, як і раніше, ніжність. Вона пильно за ним спостерігала. Було очевидно, що він любить її вже не так сильно, як раніше. Тривала відсутність, а також, можливо, переконаність у її байдужості справила цей дуже природний і дуже бажаний ефект. Він був у піднесеному настрої, як завжди говірливий і смішливий; здавалося, йому було приємно поговорити про попередній візит і пригадати минулі події; видно було, що він збуджений. І не у Френковій незворушності побачила вона його відносну до себе байдужість — він не був незворушним, настрій у нього був явно на висоті; в ньому відчувалася якась непосидючість. Однак яким би веселим він не був, відчувалося, що йому від цієї веселості якось ніяково; але остаточно переконало її в правильності свого висновку те, що пробув він у них усього лише п'ятнадцять хвилин — і тут же поспішив геть, щоб устигнути зробити інші візити в Гайбері. «Дорогою він бачив на вулиці групу давніх знайомих — він не зупинився, тільки перекинувся словом, але припускає, що вони розчаруються, якщо він не зайде, тож як би йому не хотілося побути довше в Гартфілді, він усе одно мусить поспішати».

Вона не сумнівалася, що Френк уже менше її кохає, але і його збудженість, і той поспіх, із яким пішов від неї, свідчили скоріш про те, що він іще не зовсім вилікувався від кохання. Емма схильна була думати, що з його боку це означало острах перед поверненням сильних почуттів і розсудливу рішучість не ввіряти їй себе на тривалий час.

За десять днів це був єдиний візит, що ним удостоїв їх Френк Черчілль. У нього часто з'являлася надія на приїзд, він часто мав намір приїхати, але йому завжди не давали цього зробити. Його тітка казала, що не витримає його відсутності. Принаймні так він розповідав у Рендоллзі. Якщо був цілком щирим, якщо дійсно намагався приїхати, то слід було визнати, що переїзд місіс Черчілль до Лондона ніяк не посприяв вилікуванню тих її болячок, що полягали в примхливості та дратівливості. Те, що вона дійсно нездужала, було цілком очевидним; у Рендоллзі він заявив, що повністю в цьому переконаний. Хоча багато чого могло існувати лише в її уяві, Френк, згадуючи минуле, не мав сумнівів, що здоров'я його тітки в гіршому стані, ніж півроку тому. Він був певен, що причину цього погіршення можна усунути шляхом ретельного догляду та прийому ліків і що їй судилося принаймні прожити ще багато років, але не поділяв батькових підозр щодо повної надуманості її болячок і його впевненості в тому, що місіс Черчілль є такою ж здоровою, як і раніше.

Незабаром виявилося, що Лондон не є для неї підходящим місцем. Його гамірливість була для неї нестерпною, він постійно діяв їй на нерви і змушував страждати. Тож по закінченні десятиденного перебування в місті племінник місіс Черчілль у листі до Рендоллза сповістив про переміну плану. Вони збиралися негайно виїхати до Річмонда. Місіс Черчілль порекомендували кваліфіковані послуги відомого там лікаря, крім того, це місце приваблювало її і з інших причин. Уже було найнято мебльований будинок у зручному місці, тож очікувалося, що ця переміна буде дуже сприятливою.

Еммі розповідали, що Френк повідомляв про ці приготування з величезним ентузіазмом, і здавалося, що його надзвичайно тішила щаслива перспектива провести два місяці в такій безпосередній близькості до своїх численних добрих друзів — бо будинок орендували на травень і червень. Тож їй сказали, що у своїх листах він висловлював свою тверду переконаність у частих зустрічах у недалекому майбутньому, можливо, навіть таких частих, як йому того хотітиметься.