Джейн Остін - Емма

Емма бачила, як містер Вестон ставився до цих радісних розрахунків. Він вважав її причиною тієї радості, яку очікував од запланованих зустрічей його син. Вона ж сподівалася, що це не так. Прийдешні два місяці мали виявити істину.

Те, що містер Вестон почувався щасливим, сумнівів не викликало. Він був просто в захваті. Кращої обставини йому годі було й бажати. Тепер Френк дійсно буде поруч. Що таке дев'ять миль для молодого чоловіка? Година, щоб доїхати. Він завжди зможе навідуватися. У цьому відношенні різниця у відстані між Річмондом і Лондоном означала різницю між можливістю бачити Френка завжди і неможливістю бачити його взагалі.

Шістнадцять миль — ні, вісімнадцять, бо до Манчестер-стрит якраз буде всі вісімнадцять — це перешкода серйозна. Якщо колись він зможе вибратися, то на приїзд і повернення піде цілий день. Його перебування в Лондоні не міняло справи: з таким же успіхом він міг перебувати в Енскумі; відстань же до Річмонда забезпечувала легку можливість спілкування. Це не те що ближче, це — майже поруч.

Цей переїзд зробив цілком реальною одну добру справу — бал в «Краун Інн». Про нього ніколи не забували, хоча швидко дійшли висновку, що спроби визначити точний день проведення — то є марна трата часу. Однак тепер цей бал мав відбутися неодмінно; всі приготування до нього було поновлено. Негайно після переїзду Черчіллів до Річмонда Френк написав кілька рядків, повідомляючи, що тітка почувається вже достатньо добре, щоб витримати його відсутність, і що в будь-який зазначений час він зможе приїхати до них на добу. Це спонукало їх назвати максимально ранню дату проведення.

Бал, що його збирався дати містер Вестон, набув цілком реальних обрисів. Гайберійську молодь відділяло від веселощів усього лише декілька днів.

Містер Вудхаус більше не опирався. Весна посприяла тому, що він почав із меншим острахом ставитися до прийдешньої події. У всьому і для всього травень є кращим за лютий. Було досягнуто домовленості з місіс Бейтс, що вона проведе вечір у Гартфілді, Джеймса належним чином попередили, і тепер містер Вудхаус життєрадісно сподівався, що і з любим карапузом Генрі, і з любим карапузом Джоном нічого не станеться за той час, поки Емми не буде вдома.

Жодного нового негаразду, який міг би відвернути запланований бал, не трапилося. Цей день наблизився, цей день настав; ранок минув у дещо напруженому очікуванні, а потім перед обідом до Рендоллза прибув Френк Черчілль власною персоною, тож усе влаштувалось остаточно.

Вони з Еммою ще не встигли зустрітися вдруге. Приміщенню в «Крауні» якраз і судилося стати свідком такої зустрічі; але це мало бути щось більше, ніж звичайна зустріч серед натовпу людей. Містер Вестон із таким жаром благав її прибути раніше, по можливості — відразу ж після них, щоб можна було спитатись її думки про підходящість і зручність приміщень ще до того, як прибудуть інші люди, що вона не могла йому відмовити, і тому мусила провести декілька неквапних хвилин у товаристві молодого чоловіка. З собою Емма мала взяти Гаррієт; до «Краун Інн» вони під'їхали заздалегідь, маючи в своєму розпорядженні достатньо часу до прибуття компанії з Рендоллза.

Вигляд Френка Черчілля промовляв, що він довго і з нетерпінням очікував цього дня; і хоча говорив він мало, вираз його обличчя свідчив про намір провести захоплюючий вечір. Усі почали походжати приміщенням, придивляючись, чи все в ньому так, як має бути; а через декілька хвилин до них приєдналися пасажири ще однієї карети, прибуття якої Емма сприйняла з превеликим здивуванням. «Чи не надто рано!» — ледь не вигукнула вона, але незабаром виявилося, що то була родина давніх друзів, котрі, як і вона, приїхали на особисте прохання містера Вестона допомогти йому скласти враження про кімнати в «Крауні»; потім через невеликий проміжок прибула ще одна карета з родичами, котрих із таким же жаром і з того ж приводу попросили приїхати раніше; тож здавалося, що незабаром для підготовчих оглядин приміщення збереться чи не половина товариства.

Емма збагнула, що її смак був не єдиним, на який покладався містер Вестон, і відчула, що бути фаворитом і близьким другом чоловіка, що мав так багато близьких друзів і фаворитів — не така вже й висока позначка на шкалі марнославства, їй подобалися його відкриті манери, але він був би більш цілісною та гідною поваги особистістю, якби не його надмірні щиросердя і простодушність. Поблажливість до всіх, але не дружба з усіма, — ось що вирізняє справжнього чоловіка. І Еммі здавалося, що вона такого чоловіка знає.