Марі Д’Онуа - Чарівні казки

Надзвичайна краса цієї королівни була так широко відома свого часу, що найвельможніші королевичі вважали за велике щастя ризикувати своїм життям заради того, щоб завоювати її повагу. А сама китайська принцеса була такої високої думки про свої переваги, що вважала один-єдиний погляд надто щедрою нагородою за найшляхетніші вчинки юнаків. Лише героям дозволяла служити собі і вимагала, щоб заради свого кохання вони звершували незвичайні і часто неможливі подвиги. Якщо досягали в цьому успіху, то діставали у винагороду дозвіл служити їй і надалі, якщо гинули, вона вважала: їхня доля гідна заздрощів, бо своє життя вони віддали заради неї. За велику гординю принцесу прозвали Прекрасною Славою. Через заздрощі до надзвичайної краси королівни феї вирішили викрасти і зачарувати її на три тисячі років. Клеранс довго цьому опиралась, але бачачи, що заради своїх забаганок королівна прирекла на смерть безліч прекрасних юнаків, погодилась зачарувати її, однак із застереженням, щоб за цей тривалий час королівна не зістарілась і залишилась такою ж принадною, як і в день викрадення.

їй присудили змотувати одинадцять тисяч клубків вовни щодня, але заради маленького королевича Клеранс звільнила її від важкої роботи і звеліла співати щоразу, коли дитина капризуватиме, не засинаючи. Це заняття видалося королівні надзвичайно приємним після тяжкої роботи, така переміна долі сприяла зародженню її прихильності до юного Незрівнянного, який з великим задоволенням слухав Прекрасну Славу.

Клеранс, яка обожнювала юного королевича, побачивши, що Прекрасна Слава вельми успішно справляється зі своїм дорученням, сказала їй кілька люб’язних слів, обнадіюючи, що зможе надовго залишити на службі у Незрівнянного.

Із семирічного віку фея почала вчити його різним мовам, і коли королевич достатньо зміцнів, щоб пізнавати й інші науки, вона підшукала йому досвідчених учителів. Воліючи виховати його міцним і витривалим, фея годувала королевича лише одним видом м'яса і не клала йому в суп ніякої іншої трави, крім шавлії, хоча інколи дитині подавали також салат із буквиці. Прекрасна Слава мала величезний вплив на юного королевича: він нудьгував, якщо не бачив її; вона ж, зі свого боку, була так задоволена шляхетними почуттям Незрівнянного, що їй не треба було примушувати себе постійно бути поруч із ним і розважати його.

Із раннього дитинства королевич виявляв великий потяг до військової справи й частенько озброював списами та мушкетами своїх слуг, уміло муштрував їх, намагаючись в усьому сподобатись Прекрасній Славі. Однак у міру того, як він ріс, горда королівна проводила з ним усе менше часу, приховуючи свою таємну прихильність. Захоплюючись нахилом королевича до військового мистецтва і бажаючи надати можливість виявити свій благородний хист, фея подарувала йому свисток із слонової кістки, за допомогою якого він викликав тисячу озброєних воїнів, отже, за один ранок міг зібрати багатотисячні армії, якими вправно керував.

Фея захотіла також, щоб королевич став умілим політиком і пізнав мистецтво управління. З цією метою вона створила й підпорядкувала йому Раду, яка складалася з багатьох видатних людей, тут обговорювались різноманітні питання великої ваги. Спочатку королевич із деяким зусиллям примушував себе брати участь у засіданнях Ради, але, зрештою, бажання прислужитися феї перемогло, і він почав відвідувати всі її засідання. Саме там пізнав юриспруденцію, навчився розрізняти істину й брехню, а потім проникати в таємниці людських сердець.

Однак навчання військовій справі і політиці було не досить, щоб зайняти талановитого юнака. Він захоплювався також образотворчим мистецтвом, і хоча палац Клеранс був прегарною й вельми просторою спорудою, навіть у ньому Незрівнянний знаходив вади й доводив, що в його будові не завжди витримана симетрія. Особливу пристрасть відчував він до садів і до всього, що могло їх прикрасити. Фея захоплювалась численними талантами й добрими нахилами королевича й дала йому для вправ паличку, якою залишалося тільки тричі вдарити об землю, щоб з’явилося все, чого він забажає. Чудодійні властивості палички не залишилися без використання, бо королевич, даючи волю своїй уяві, спорудив палац надзвичайних розмірів, де в разі потреби можна було б розмістити більшість офіцерів його війська. Палац починався з анфілади пишно вмебльованих покоїв, прикрашених незліченною кількістю прекрасних картин. Всі, хто сюди потрапляв, здавалося, менше милувались золотом, лазур’ю, гаптуванням і прекрасним живописом, ніж тим, як майстерно все це розміщено і поєднано. Перехід вів до великої галереї, прикрашеної дзеркалами, прекрасними статуями з мармуру й бронзи, чудовими картинами, на яких зображувалися такі незвичайні подвиги героїв, що подібних не знала навіть міфологія.