Марі Д’Онуа - Чарівні казки

У цьому розкішному палаці золото правило за звичайний будівельний матеріал і ним було покрите все аж до самого даху, а як щось і могло привернути увагу після такої пишноти, то хіба що прекрасний сад довкола палацу. У ньому звеселяли око басейни з білого мармуру, ставки, клумби, каскади і навіть річки, які замість того, щоб текти по рівнині, піднімалися до неба, просто до хмар. А ще вражали чарівні квітники, прекрасні алеї апельсинових дерев; той, хто потрапляв сюди, задумувався — звідки почати прогулянку, бо хотілося бачити все одночасно. На тих, хто бажав усамітнитись у затишному куточку, щоб помріяти досхочу, чекали чарівні фонтани, оточені мармуровими лавами й газонами. У саду розгулювали найрізноманітніші тварини: леви, тигри, леопарди, позбавлені своєї природної агресивності; тут змії виявлялися неотруйними, нестрашними були навіть дракони, самий вигляд яких в інших місцях викликає справжній жах. А коли хто-небудь втомлювався, то в кінці саду міг вийти до морської протоки у вигляді каналу, де безліч човнярів пропонували свої пишно вбрані човни і галери для морської прогулянки.

Одного разу фея наказала Прекрасній Славі супроводжувати королевича у подорожі по чудовому каналу, і Незрівнянний з цікавості спитав у королівни, чи поділяє вона загальне захоплення усім побаченим, але та холодно відповіла: багате оздоблення — річ настільки звичайна в Китайській імперії, що батько її, імператор, віддає перевагу простим і чистим будинкам перед розкішними палацами. Коли Прекрасна Слава відповіла йому таким чином, Незрівнянний одразу ж пристав до берега, скочив на землю і тричі вдарив по ній своєю паличкою. Тієї ж миті з’явився порцеляновий палац, оточений жасминовим квітником й численними маленькими фонтанчиками; все це являло собою прекрасне видовище.

Хоча привітність королевича та його постійне бажання в усьому догоджати смакам Прекрасної Слави подобались королівні, вона приховувала свою радість, нічим не виявляючи її перед ним. А от Клеранс з великим задоволенням оглянула пишність палацу, чистоту садів, захоплено відзначила чудовий смак королевича і, бажаючи уславити його, наказала, аби щоденно протягом трьох годин всі зачаровані особи могли вільно гуляти покоями прекрасного палацу, де гратиме музика, влаштовуватимуться розваги. Незрівнянний був глибоко зворушений ласкою феї, думаючи про ту втіху, яку може дістати від цього Прекрасна Слава. Але королівна відзначалася такою вередливою натурою, що ніколи не вгадаєш напевно, як слід повестися з нею, і частенько всі зусилля, які докладались до того, аби сподобатися їй, лише засмучували її. Отож вона вирішила, що королевич просить Клеранс про ці розваги, бо хоче частіше спілкуватися з зачарованими прекрасними особами в тому палаці; і хоча всі розпусні наміри були невідомі у зачарованих місцях й ніхто не відав ревнощів, Прекрасна Слава не могла стерпіти, аби королевич приділив хоч трохи уваги ще комусь, певна того, що лише вона заслуговує на його прихильність, а всі інші не варті Незрівнянного. Королевич, який дуже любив музику, ніколи не пропускав нагоди послухати її, але тому що Прекрасна Слава якось сказала, що до музики байдужа, він, не вагаючись, приніс їй і цю жертву, позбавивши себе улюбленої втіхи.

У той час, як Незрівнянний, котрому невдовзі мав виповнитися двадцять один рік, був зайнятий переважно тим, щоб догодити Прекрасній Славі, і вдосконалювався у різних видах корисної діяльності, його мати-королева з надзвичайним нетерпінням чекала на виконання обіцянок доброї феї й сподівалася, що та в перший же день по закінченні терміну поверне її дорогу дитину. Велика королева мужньо терпіла переслідування з боку своїх ворогів, ремствування народу, який волав на повен голос, що її слід відправити назад, на батьківщину, і знайти королю плодовиту дружину, бо не годиться, щоб велике королівство не мало спадкоємця через безплідність королеви. Та стійкість і надія допомогли королеві терпляче перенести всі нарікання. І вона дочекалась. Фея, побачивши, що фатальний термін здійснення погроз Лігурди вже вичерпаний, заявила королевичу: його чарівне ув’язнення завершується, настав час утішити батьків.

Незрівнянний, вважаючи себе сином феї, дуже стривожився цією новиною, збагнувши, що мусить розлучитися з Прекрасною Славою, та коли фея розкрила таємницю його народження, він виявив велику покірливість і попросив у Клеранс, як останню ласку, частіше провідувати його, особливо палко благаючи приводити з собою Прекрасну Славу. Фея ні в чому не могла відмовити королевичу, пообіцяла виконати всі його бажання, і завдяки її чаклунству королевич зник.