Марі Д’Онуа - Чарівні казки

Королевич провів кілька днів у печері й довколишньому лісі і ніяк не міг зважитися полишити палко кохану красуню. Хоча він не насмілювався заговорити до неї, самої можливості бачити дівчину було досить, щоб він залишився в цьому страхітливому місці, а не летів до чудових країв, де мав насолоду царювати і вважався найпрекраснішим королевичем на світі.

Протягом усього цього часу він був поруч з юною незнайомкою і бачив, як нелюдськи ставиться до неї фея. З їхніх розмов він дізнався, що нещасна красуня була королівною Коноплянок, а Фея (як виявилося, її родичка) викрала дівчину в ранньому дитинстві, щоб захопити владу над королівством — маленьким острівцем, розташованим неподалік острова Метеликів, де королевич і сам частенько бував і чув про таємниче зникнення королівни. Цей край називається островом Коноплянок через величезну кількість маленьких пташок, які мешкають там і носять це ім’я. Королевич Метеликів гаряче співчував королівні у її незгодах і, щоб поміркувати про її визволення, вирішив повернутися додому.

Він полетів на острів Ясного дня, не даючи собі ні хвилини перепочинку, і знайшов там Листяного королевича. їх давно зв’язувала міцна дружба, і Листяний королевич подовгу гостював на острові Метеликів. Вислухавши розповідь про пригоду свого друга і вивчивши всі можливості визволення юної красуні, Листяний королевич вирішив сам вирушити до країни злої Феї, щоб розповісти королівні Коноплянок про палке кохання королевича Метеликів і про те, що перешкоджає йому з’явитися переднею у справжньому вигляді. Однак Листяний королевич видався його нещасному товаришу надто небезпечним суперником. Він з достатньою на те підставою побоювався, що королівну швидше зворушить чарівність такої довершеної людської істоти, ніж розповідь про кохання іншого, хто сам, до того ж, не може з’явитись перед її очі. Королевич Метеликів скаржився на свою жорстоку долю і шукав будь-який інший спосіб освідчитись королівні, та марно: ніхто, крім напівбога, не міг наблизитися до помешкання Феї, не відчувши одразу ж згубних наслідків її помсти.

Отже, він вирушив у дорогу разом із Листяним королевичем, охоплений ревнивими побоюваннями; йому здавалося, що, побачивши прекрасну королівну, його друг не зможе більше залишатися байдужим, хоча саме його холодність зробила його відомим в усьому світі. Амур, стурбований важкою ситуацією, яку він сам створив для королевича Метеликів, і сподіваючись водночас підкорити нечутливе серце його друга, розраховував на вас, прекрасна королівно, — вів далі метелик. — Ви одна були гідні такої перемоги. У день свого від’їзду обоє друзів побачили на скелі таку сліпучу ілюмінацію, що Листяний королевич, приваблений своєю долею більше, ніж цікавістю, наказав крилатим рибам, що везли його в миртовій альтанці, наблизитись до того місця, звідки виходило таке яскраве сяйво. Ви самі знаєте продовження цієї історії: Листяний королевич побачив вас у гіацинтовому лісі і залишив біля ваших ніг таку дорогу для нього свободу, яку дбайливо зберігав до цієї миті. Але його квапив нетерплячий королевич Метеликів, який згодився на зупинку біля цих берегів, знітивши серце, і Листяний королевич з безмежним жалем мусив їхати від того місця, де залишився б назавжди за велінням своїх почуттів. Вони подорожували далі, і королевич Метеликів був задоволений, упевнившись: Листяний королевич по-справжньому закохався і далекий від того, щоб стати його суперником; він вважав це щасливим передвістям для успішного завершення своєї справи.

Діставшись володінь Феї з Грота, вони проникли до її похмурого житла, і Амур, який вирішив в усьому їм сприяти, влаштував так, що вони знайшли сплячу королівну Коноплянок саму. Не можна було гаяти ні хвилини. Листяний королевич переніс її в альтанку із зелені, куди за ним полетів і королевич Метеликів. У цей час повернулася Фея; виявивши, що королівна зникла, вона жахливо скрикнула і вирішила будь-що перешкодити крадіям своїм чаклунством і помститися, та все її мистецтво було безсиле проти Листяного королевича, який з великою швидкістю віддалявся від згубних берегів. У цей час юна принцеса прокинулась; вона була дуже здивована, побачивши, де знаходиться, і помітивши присутність Листяного королевича, але то був приємний подив, і він зріс ще більше, коли принц розповів їй про ті наслідки, до яких призвела її краса, і про те, що тепер вона звільнена від тиранії злої феї і віднині може правити у своєму королівстві, а також у країні, ще прекраснішій, ніж її власна. Королевич Метеликів говорив їй про своє кохання з такою жагою і ніжністю, що королівна вже палала нетерпінням побачити юнака у його справжньому вигляді, про який, як вона потім зізналася сама, склала для себе найсприятливішу думку. їхня подорож тривала. І через кілька днів вони прибули на острів Метеликів, де королевич-метелик поспішив ступити на землю, щоб, нарешті, постати перед королівною таким, яким був насправді. Його вигляд нічим не порушив того приємного образу, який створила у своїй уяві королівна Коноплянок. Йому пощастило: він сподобався і за це покохав її ще ніжніше.