Йоганн Гете - Фауст

Марта
Рятуйте, завели різню!

Народ
Убитий ось один!

Марта
(виходячи)
А вбивці ж де? Втікли куди?

Гретхен
(вибігаючи)
Хто це?

Народ
Це матері твоєї син.

Гретхен
Всевишній! Пощади!

Валентин
Вмираю! Скоро вимовить,
Зробить — іще скоріш.
Баби, покиньте скиглить-вить
І слухайте пильніш!

Ти, Гретонько, ще молода,
Ума в тобі шукать шкода, —
Ідеш ти не туди…
Що робиш, треба дороблять:
Коли вже з тебе вийшла…
То хоч на всю блуди!

Гретхен
Ой брате! Боже! Ти ж ганьбиш…

Валентин
Та ти хоч Бога вже облиш.
Що сталось — не розстанеться,
Що має стати — станеться.
З одним ти нишком впала в гріх,
А там і троє буде їх,
А дійде до дванадцяти —
З всім містом будеш знаться ти.
Як тільки вродиться ганьба,
її ховає сповитуха,
Нічної темряви габа
їй покриває очі й вуха.
її не пізно і приспать ще,
Та ось вона росте, зроста
І ходить гола запроста,
Хоч їй від того і не краще.
Та чим гидкіш її лице,
Тим більше їй потрібно це.

Вже скоро, скоро прийде час,
Коли всі чесні люди в нас
Од тебе, лярво, відсахнуться,
Як од прокази, віджахнуться.
Як в очі будеш їм глядіти
Після такої страмоти?
Тобі каблучки не одіти,
До вівтаря не підійти
І не кружляти більш у танці
У гарній сукні-мережанці…
Заб'єшся в темний кут навіки
Поміж старці, поміж каліки,
Й як Бог простить гріхи твої, —
Будь проклята ти на землі!

Марта
Та не гніви блюзнірством неба!
Самому каятися треба!

Валентин
Якби я міг, я б задушив
Тебе тут, звіднице мерзенна,
І, певне, в Бога б заслужив
На віки вічні розгрішення!

Гретхен
Ой муки люті! Брате мій!

Валентин
Замовч, кажу, ридать не смій.
Це ж сором твій мені на кару
Завдав смертельного удару.
До тебе, Вишній Судія,
Іду солдатом чесним я.
(Умирає).

Злий дух
Не так бувало, Гретхен,
Коли ще невинна
Ти йшла до вівтаря,
З пошарпаної книжечки
Молитви лебеділа
І гра дитяча,
І Бог у серці!
Гретхен!
Де в тебе голова?
Яка провина
У тебе на душі?
Ти молишся за душу матері,
Тобою приспану для довгих-довгих мук?
У тебе на порозі кров чия?
А в тебе під серцем
Що там ворушиться,
Ляка й тебе, й себе
Зловісною присутністю?

Гретхен
Горе! Горе!
Коли б позбутися думок,
Що тут і там, і там і тут
Мене гнітуть!

Хор
Dies irae, dies ilia
Solvet saeclum in favilla.

Злий дух
То неба гнів!
Труба гримить!
Гроби тремтять!
Твоя душа
Із смерті сну
Для мук огненних
Знову вокресла —
Дрижить!

Гретхен
Як би втекти!
Органи ті мені
Дух забивають,
Той спів мені
Мов серце крає!

Хор
Judex ergo cum sedebit,
Quidguid latet, adparebit,
Nil inultum remanebit.

Гретхен
Як млосно тут…
Тяжкі колони
Мене тіснять!
Склепіння
Давить! — Повітря!

Злий дух
Сховайсь! Гріха й ганьби
Не заховаєш.
Повітря? Світла?
Горе тобі!

Хор
Quid sum miser tunc dicturus,
Quem patronum rogatums,
Quum vix justus sit securus? [46] Dies irae, dies ilia… — «День гніву, той день оберне світ у попіл»; Judex ergo sum sedebit… — «Коли воссяде Вишній Судія, виявиться все приховане, ніщо не лишиться без покари»; Quid sum miser tunc dicturus… — «Що казати тоді мені, окаянному, у кого благати захисту, коли і праведник непевний у спасінні?» (латин.) (переклад М. Лукаша). — Слова з католицької служби по вмерлому.

Злий дух
Лице од тебе
Одвертають святі,
Тобі подати руку
Страшно праведним!
Горе!

Хор
Quid sum miser tunc dicturus?

Гретхен
Сусідко! Ваш флакон!
(Непритомніє).