Джонатан Свіфт - Мандри Гуллівера

Летючий або плавучий острів має форму правильного кола… — Російський літературознавець В. Шкловський стверджує, що такий острів міг спроектувати ні хто інший, як І. Ньютон( В. Б. Шкловский. Повести о прозе: Размышления и разборы: В 2-х т. Т.1. — М.: Худож. лит., 1966. — С. 189.). Очевидно, це перша постановка питання про моральну відповідальність ученого перед суспільством.

Свіфт мав на увазі так званий «Британський каталог» Flamsteed'a (1725), що містив 2935 зірок.

Люди, одягнені здебільшого в лахміття… — Злиденність мешканців Лагадо і жалюгідний стан землеробства в Бельнібарбі відображає становище в сучасній Свіфту Ірландії.

Привітавшися, я з цікавістю почав розглядати верстат, який займав більшу половину кімнати. — Свіфт описує машину, здатну виконувати логічні операції. Відомо, що у 1673 р. німецький вчений Г. В. Лейбніц демонстрував в Англії лічильну машину, за винахід якої його було обрано членом Лондонського королівського наукового товариства.

Потім ми відвідали школу мовознавства… — Свіфт був не байдужим до питань мови, виступав з різними пропозиціями щодо її захисту та розвитку. Тут він відповідає своїм опонентам.

Інший професор показав мені величезну написану ним інструкцію для викриття змов проти уряду. — Відгук на гучний політичний процес проти Аттербері, єпископа Рочестерського і декана Вестмінстерського, прибічника реставрації Стюартів, якого було 1722 р. ув'язнено до Тауера. Підкреслюючи далі образливі і безглузді методи розшуку, «раблезіанець» Свіфт використовує пікантну деталь: в стульчаку Аттербері було знайдено два листи.

Я сказав йому, що в королівстві Трібнія, яке тубільці звуть Ленгден… — анаграми слів Британія (Britain) і Англія (England). Сатира Свіфта знов набуває політичного характеру.

Вони, приміром, можуть виявити, що стільчак означає таємну нараду, табун гусей — сенат, кульгавий пес — загарбника… — Аттербері, якого суд звинуватив у зв'язку з претендентом (сином опального короля Якоба II — Джеймса), одержав у подарунок від французьких друзів собаку, який в дорозі зламав лапу.

Англійською мовою «Our brother Tom has just got the piles» і «Resist, a plot is brought home, the tour».

Александр Македонський (356–323 pp. до н. е.) — видатний полководець стародавнього світу, в битві під Арбелою (331 р. до н. е.) здобув вирішальну перемогу над персами. В добу еллінізму, коли жив Александр, грецька мова — «койне» — суттєво відрізнялася від мови Гомера й афінських класиків, яку за часів Свіфта прийнято було вивчати в школах;

Ганнібал Барка (247–183 pp. до н. е.) — видатний карфагенський полководець; за розповіддю Тіта Лівія (кн. 1, розд. 37), під час переходу через Альпи він наказав розпекти вогнем, а потім полити оцтом (прокислим вином) скелю, що перегородила йому дорогу, після чого скеля тріснула;

Тіт Лівій оповідає (LXXI, с 37), що Ганнібал знищив скелю, яка загороджувала шлях його армії, тим, що розпік її вогнем і потім полив оцтом, від чого вона розм'якнула, і її легко було прорубати.

Цезар Гай Юлій (102—44 pp. до н. е.) — римський полководець і політичний діяч, наприкінці життя проголосив себе імператором, за що був убитий в сенаті прибічниками республіки; свої перемоги відмічав тріумфами — урочистими зустрічами в Римі, що вважалися найвищою формою вшанування полководця;

Помпей Гней (106—48 pp. до н. е.) — римський полководець, спочатку союзник, пізніше — противник Цезаря, що завдав йому поразки в битві на Фарсалі у Фессалії 48 р. до н. е.;

Брут Марк (85–42 pp. до н. е.) — римський сенатор; захищаючи республіканський устрій в Римі, виступив проти диктатури Цезаря і був учасником його вбивства;

Юній Брут (на рубежі VI–V ст. до н. е.) — легендарна постать, засновник республіки і перший консул в Римі; дізнавшись, що його сини замішані у змові етруського царя Тарквінія, рішуче засудив їх на страту;

Сократ (469–399 р. до н. е.) — грецький філософ, за наказом афінського суду мусив випити чашу с отрутою;

Епамінонд (418–362 р. до н. е.) — грецький полководець, воював із спартанцями, помер від числених поранень;

Катон Молодший («Утичний») — (95–46 pp. до н. е.) — римський політичний діяч, республіканець; після поразки армії Помпея, в якій він воював, позбавив себе життя в Утиці;