— Я добре передбачив, — сказав Мартен Кандідові, — що ваші піастри будуть швидко розтринькані і зроблять їх тільки нещаснішими. Ви з Какамбо по шию сиділи в піастрах, а ви не щасливіші за брата Жірофле та Пакету.
— Ох, ох! — сказав Пакеті Панглос. — Само небо привело вас сюди. Бідна моя дитино, чи ви знаєте, що ви коштували мені кінчика носа, одного мого ока і одного вуха. Що з вами сталося! І що це за світ!
Ця нова пригода дала більше поживи для філософських розмов, ніж будь-яка інша.
Недалеко від них жив славетний дервіш, якого вважали за найкращого філософа в Туреччині. До нього і звернулися за порадою.
Панглос сказав йому:
— Учителю, ми прийшли спитати вас, для чого створено таку досить чудну тварину, як людина?
— А тобі що? — сказав йому дервіш. — Чи твоя це справа?
— Але, преподобний отче, — мовив Кандід, — так жахливо багато зла на землі.
— Ну то що! — сказав дервіш. — Хіба не все одно, зле на ній чи добре? Коли його величність виряджає корабель до Єгипту, невже він має цікавитись, чи вигідно на кораблі мишам, чи ні?
— Що ж робити? — спитав Панглос.
— Мовчати, — відповів дервіш.
— А я тішив себе надією, — сказав Панглос, — трохи поміркувати з вами про наслідки і причини, про найкращий із можливих світів, про походження зла, про природу душі та наперед установлену гармонію.
На ці слова дервіш зачинив їм перед носом двері.
Під час цієї розмови розійшлася новина, що в Константинополі задушили двох візирів та муфтія, а кількох їхніх приятелів посадили на палю. Ця подія спричинилася до великого занепокоєння на кілька годин. Панглос, Мартен і Кандід, вертаючись до хутірця, побачили одного доброго діда, що спочивав у холодку, недалеко від хати, під апельсиновим деревом. Панглос, так само цікавий, як і говіркий, запитав у нього, як звали задушеного муфтія.
— Нічого не знаю, — відповів дід, — я ніколи не знав на ймення ні одного муфтія, ні одного візира. Не знаю, про яку пригоду ви говорите, та і взагалі гадаю, що хто втручається до громадських справ, той гине найгіршою смертю, і що він того заслуговує… Сам я ніколи не розпитую, що робиться в Константинополі; досить з мене, що я посилаю туди на продаж овочі зі свого саду.
По цій мові він запросив чужинців до своєї хати; там дві дочки і двоє його синів почастували подорожніх кількома сортами шербету, власноручно виготованого, каймаком, приправленим цукатами, апельсинами, лимонами, ананасами, фісташками і кавою мокка, не змішаною з поганою батавською та острівною кавою. Потім дочки доброго мусульманина побризкали пахучими духами бороди Кандідові, Панглосу й Мартенові.
— У вас, мабуть, великі маєтки і найродючіша земля? — запитав Кандід у турка.
— Ні, я маю тільки двадцять десятин, — відповів турок, — і обробляю їх сам із своїми дітьми. Праця відганяє од нас три великі лиха — нудьгу, порок і злидні.
Повертаючись до свого хутірця, Кандід глибоко розмірковував над словами турка. Він сказав Панглосові й Мартенові:
— Цей добрий дід, здається мені, прожив своє життя краще, аніж ті шестеро королів, з якими ми мали честь вечеряти.
— Велич дуже небезпечна, як свідчать усі філософи, — сказав Панглос. — Еглона, царя моавітського, вбив Аод; [314] Еглона, царя моавітського, вбив Аод — Панглос перераховує імена біблійних царів
Авессалом повис на власному волоссі й був пробитий трьома списами; царя Надава, сина Ієровоама, убив Вооз; царя Елу — Замврій, Охозію — Ієй, Гофолію — Іоас; царі Іоахім, Ієхонія та Седекія пішли в неволю. Ви знаєте, як загинули Крез, [315] Крез — лідійський цар (560–546 до Р. X.), зазнав поразки в боротьбі з перським царем Кіром. Як розповідає Геродот, Креза спалили на вогнищі.
Астіаг, [316] Астіаг — останній мідійський цар, якого подолав перський цар Кір, завоювавши Мідію 550 р до Р. X.
Дарій, [317] Дарій III — останній давньоперський цар (336–330 до Р X), загинув від руки сатрапа
Діонісій Сіракузький, [318] Діонісій Сиракузький (431–367 до Р X.) — тиран Сиракуз, помер під час святкових веселощів.
Пірр, [319] Пірр (319–272 до Р. X.) — цар Епіру, воював з Римом, зазнав поразки, пішов у вигнання, згодом вів війни у Греції, де його і вбили.
Персей, [320] Персей — цар Македонії, 179 р до Р. X. розпочав війну з Римом, зазнав поразки, потрапив у полон і помер у в'язниці.
Ганнібал, [321] Ганнібал (247–183 до Р. X.) — карфагенський полководець, який воював проти Риму 202 р. зазнав поразки, згодом утік до Сири, потім до Віфіни, де заподіяв собі смерть.
Югурта, [322] Югурта (II ст. до Р. X.) — цар Нумідії Провадив війни з Римом (105–101 до Р. X.), які закінчилися перемогою римського полководця Марія. Потрапив у полон і був страчений римлянами.
Аріовіст, [323] Аріовіст (І ст. до Р. X.) — вождь германського племені свевов. Здобувши бл. 61 р. до Р. X. перемогу над галльським племенем едуїв, зробив спробу закріпитися в Галлії. Бл. 58 р. до Р. X. армію Аріовіста розгромили легіони Цезаря. Сам він, утікаючи, загинув.
Цезар, [324] Цезар Гай Юлій (100 — 44 до Р. X.) — державний і політичний діяч Стародавнього Риму, полководець, письменник. Убитий внаслідок змови, очоленої Кассієм і Брутом, які прагнули відновити в Римі республіку.
Помпей, [325] Помпей Гней (106 — 48 до Р. X.) — римський полководець і політичний діяч. Воював проти Цезаря, зазнав поразки. Утік до Єгипту, де його вбили тамтешні правителі, сподіваючись таким чином заслужити подяку Цезаря.
Нерон, [326] Нерон Клавдій Цезар (37–68) — римський імператор з 54 р. з династії Юліїв-Клавдіїв. Відзначався неймовірною підступністю і жорстокістю. Покінчив життя самогубством.
Оттон, [327] Оттон — римський імператор (правив у 69 р.). Вчинив самогубство.
Віттелій, [328] Вітеллій — римський імператор (правив у 69 р.). Загинув від рук повсталого народу.
Доміціан, [329] Доміціан — римський імператор, який правив з 89 до 96 р. н. є. Загинув від руки свого домоправителя.
Річард II англійський, [330] Річард II Англійський (1377–1400) — англійський король, скинутий з престолу його братом Генріхом (король Генріх IV). Парламент засудив його на вічне вигнання. Вбитий після невдалого повстання його прихильників.
Едуард II, [331] Едуард II — король Англії (1307–1327). Внаслідок змови, яку очолила його дружина Ізабелла, був позбавлений трону, ув'язнений у замку Берклі й там убитий.
Генріх VI, [332] Генріх VI (1421–1471) — англійський король, став жертвою прихильників династії Йорків.
Річард III, [333] Річард III — англійський король (1483–1485), загинув у битві з Генріхом Тюдором, іншим претендентом на англійський трон.
Марія Стюарт, [334] Марія Стюарт (1542–1587) — шотландська королева, як правнучка англійського короля Генріха VII претендувала на англійський трон. Королева Англії. Єлизавета ув'язнила її, а згодом стратила, звинувативши в католицьких змовах.
Карл І, [335] Карл І (1600–1649) — король Англії з 1625 р з династії Стюартів. Був усунений від влади під час Англійської буржуазної революції XVII ст. і страчений.
три Генріхи французькі, [336] Три французькі королі — Генріх II (1547–1559), Генріх III (1574–1589), Генріх IV (1589–1610)
імператор Генріх IV? [337] Імператор Генріх IV(1050–1106) — німецький король з 1056 р., імператор Священної Римської імперії з 1084 р. Прагнув зміцнити владу імператора. Зазнав поразки в боротьбі проти Папи Григорія VII. В кінці життя відлучений Папою від церкви, його тіло залишалося непохованим упродовж п'яти років.
Ви знаєте…
Читать дальше
Конец ознакомительного отрывка
Купить книгу