Вольтер - Кандід

Папуга відповів:

— Так.

Це слово вразило Задіґа, та бувши, проте, добрим фізиком [71] …добрим фізиком — тут: натураліст, природознавець на відміну від філософа-метафізика. і не вважаючи, що з папуг бувають пророки, він швидко заспокоївся; він узявся ретельно керувати своїм міністерством. Він змусив відчути святу міць законів і нікого не силував відчувати вагу свого високого титулу. Він не обмежував волі голосів у дивані, [72] Диван — вища султанова рада. і кожен візир [73] Візир — міністр або вищий сановник у країнах мусульманського Сходу. міг мати свою думку, не викликаючи його гніву. Коли він розв'язував якусь справу, то не він її вирішував, а закон, але коли закон був надто суворий, він його пом'якшував. Коли ж бракувало законів, його правосуддя вимагало, щоб корилися законам Зороастровим.

Це від нього успадкували народи велике правило, що краще зважитися звільнити одного винуватця, ніж засудити одного невинного. Він думав, що закон зроблено на допомогу громадянам тією самою мірою, що й на острах. Його головний талан полягав у тому, що він умів з'ясовувати істину, тоді як переважно всі люди намагаються її затьмарити. З перших же днів свого порядкування він почав користуватися з цього талану.

Один визначний вавилонський купець помер в Індії; своїми спадкоємцями він зробив двох синів з тим, що вони одержать рівні частки по тому, як віддадуть заміж свою сестру. Та він полишив ще подарунок у тридцять тисяч золотих монет тому з двох синів, про якого вирішать, що той більше його любить. Старший збудував йому гробницю, другий додав частину своєї спадщини до сестриного посагу. Всі говорили: «Старший більше любить свого батька, а менший — любить свою сестру, отже, це старшому належать тридцять тисяч золотих». Задіґ звелів привести їх обох по черзі. Старшому він сказав:

— Ваш батько не помер, він одужав і повертається до Вавилона.

— Хвала Богові! — відповів молодик. — Тільки ця гробниця коштувала мені дорогенько.

Потім Задіґ сказав те саме меншому.

— Хвала Богові, — відповів той. — Я поверну батькові все, що маю, але хотів би, щоб він лишив сестрі те, що я їй дав.

— Нічого ви не повернете, — сказав Задіґ, — а ще одержите тридцять тисяч золотих, бо ви дужче любите свого батька.

Одна дуже багата дівчина дала двом магам обіцянку одружитися і по тому, як кілька місяців брала уроки в одного й другого, вона побачила, що вагітна. Ті обидва хотіли з нею одружитися.

— Я візьму за чоловіка того з двох, — сказала вона, — хто дав мені можливість подарувати імперії громадянина.

— Це я зробив цей прекрасний вчинок, — сказав один.

— Це я маю таку заслугу, — сказав другий.

— Гаразд, — відповіла вона, — я визнаю за батька дитини того, хто зможе дати їй краще виховання.

Вона народила сина. Кожен із магів хотів його виховувати. Із справою подалися до Задіґа. Він звелів прийти обом магам.

— Чого навчатимеш ти свого вихованця? — опитав він першого.

— Я навчу його, — сказав учений, — восьми частин красномовства, [74] Йдеться про вісім частин мови, які розрізняються у теоретичній граматиці. діалектики, астрології, демономанії; [75] Демономанія — тут богословська наука про злих духів поясню, що таке субстанція й випадок, [76] Субстанція й випадок — терміни середньовічної схоластики, субстанція — незмінна сутність речей, випадок (акциденція) — змінне, те, що переходить. абстрактне й конкретне, монади й неперевизначена гармонія. [77] Монади й неперевизначена гармонія — поняття філософи Готфріда Вільгельма Лейбніца (1646–1716), над якими кепкує Вольтер, переглянувши своє ставлення до поглядів німецького філософа.

— А я, — сказав другий, — дбатиму, щоб він був справедливий і гідний мати друзів.

Задіґ виголосив:

— Чи ти батько дитині, чи ні, — але ти одружишся з матір'ю.

Весь час до королівського двору надходили скарги на правителя Мідії [78] Мідія — історична область у південно-західній частині Іранського нагір'я. В середині 70-х років VII ст. — середині VI ст. до Р. X. тут існувало однойменне царство, кордони якого в період розквіту сягали далеко за межі історичної області. на ім'я Іракс. То був великий пан, по суті непоганий, але зіпсований від пихи.

Він рідко терпів, щоб йому радили, і ніколи — щоб перечили. Павичі не такі чваньковиті, голуби не такі сласні, черепахи не такі ледачі; він живився тільки брехливою славою та облудними розвагами. Задіґ постановив його виправити. Він надіслав до нього від імені царя одного майстра з музики з двадцятьма співаками й двадцятьма чотирма скрипалями, одного майстра зі страв з шістьма кухарями й чотирьох камергерів, що мусили не відходити від нього. Царський наказ велів непорушно дотримуватись одного розпорядку дня, і от як усе сталося.