Вольтер - Кандід

Другого дня вони плакали менше й пообідали вкупі. Кадор зізнався їй, що друг залишив йому більшу частину свого добра, й натякнув їй, що мав би за щастя розділити з нею свою частку. Дама поплакала, посердилась, але зробилася лагіднішою: вечеря була довша за обід; говорили все з більшою довірою. Азора вихваляла небіжчика, але зізналася, що в нього були хиби, яких нема в Кадора.

Посеред вечері Кадор поскаржився на сильний біль у селезінці. Дама занепокоїлась і заметушилася, звеліла принести всі есенції, якими намащувалася, щоб спробувати, чи не допоможе котра з них проти болю в селезінці. Вона дуже жалкувала, що великого Гермеса нема вже у Вавилоні. Вона навіть зволила доторкнутися до боку, де Кадор відчуває такі гострі болі.

— У вас часто буває ця страшна хвороба? — спитала вона співчутливо.

— Кілька разів вона підводила мене майже до домовини, — відповів їй Кадор, — і є тільки одні ліки, щоб мені попустило, — це прикласти мені до боку ніс недавно померлої людини.

— От дивні ліки, — сказала Азора.

— Не дивніші, — відповів він, — ніж подушечки пана Арну проти апоплексії. [49] Арну — популярний у часи Вольтера паризький аптекар, який широко рекламував мішечки, повішені на шиї, проти апоплексії.

Цей доказ разом із видатними якостями молодика змусив, нарешті, даму зважитися.

— Врешті-решт, — сказала вона, — коли мій чоловік проходитиме від світу вчорашнього до світу завтрашнього через міст Тшінавар, [50] Міст Тшінавар — міст Чінавар, по якому, за релігійними віруваннями давніх персів, душі померлих переходили в потойбічний світ то хіба ангел Азраїл [51] Ангел Азраїл — ангел смерті в мусульманській релігії. менше погодиться на цей перехід через те, що в другому житті ніс чоловіка буде трохи не такий довгий, як у першому?

Отже, вона взяла бритву, пішла на чоловікову могилу, зросила її своїми слізьми й підійшла, щоб одрізати носа Задіґові, що лежав витягнувшися в труні. Задіґ підвівся, однією рукою тримаючи носа, а другою відводячи бритву.

— Пані, — мовив він, — не сваріть так молоду Козру: намір одрізати мені носа вартий наміру одвернути струмок.

Задіґ переконався, що, як і написано в книзі Зенд-Авесті, [52] Книга Зенд-Авесті — переклад-коментування середньоперською мовою книг «Авести». перший місяць шлюбу є медовий, а другий полинний. Трохи згодом він був змушений розлучитися з Азорою, з якою надто важко стало жити, і шукав собі щастя, вивчаючи природу.

— Нема нікого щасливішого, — говорив він, — як філософ, що читає цю велику книгу, яку Бог розкрив перед нашими очима. Істини, які він відкриває, належать йому — він живить і виховує свою душу, він живе спокійно, не боїться нікого з людей, і його ніжна дружина не прийде одрізати йому носа.

Повний цих думок, він заховався в одному сільському будиночку на березі Євфрату. Там він не працював над тим, щоб лічити, скільки дюймів води падає за одну секунду під арку мосту, [53] Натяк на псевдонаукові досліди французького ученого Піто, який 1732 р надрукував доповідь на подібну тему чи на скільки кубічних ліній випало більше дощу в місяці миші, ніж у місяці барана. [54] … в місяць миші…у місяці барана — назви місяців у китайсько-маньчжурському календарі. Він не мріяв про те, щоб виробляти шовк з павутиння, [55] Натяк на дослідження Б. де Сент-Ілера «Роздуми про науку» (1710). ні порцеляни з розбитих пляшок; [56] Вольтер кепкує із вченого Р. А. де Реомюра (1683–1767), який неодноразово подавав Академії наук свій проект виготовлення порцеляни із скла. але вивчав передовсім властивості тварин і рослин і швидко набув прозірливості, яка відкривала йому тисячі відмінностей там, де інші бачили тільки одноманітність.

Одного дня, прогулюючись біля невеличкого гайка, він побачив, що до нього біжить євнух цариці, а за ним ще кілька служок з палацу. Ніби запаморочені, люди бігали, немов шукаючи щось загублене й дуже цінне.

— Юначе, — сказав йому перший євнух, — чи ви не бачили собаку цариці?

Задіґ відповів скромно:

— Це сука, а не собака.

— Маєте рацію, — обізвався перший євнух.

— Це дуже маленька болонка, — додав Задіґ, — вона недавно привела цуценят, вона трохи шкутильгає на передню ліву ногу й має дуже довгі вуха.

— То ви її бачили? — спитав захеканий перший євнух.

— Hi, — відповів Задіґ, — я її ніколи не бачив, і я ніколи не знав, що в цариці є сука.