Оноре де Бальзак - Етюди про звичаї

— Бідолаха! — сказав Годешаль. — Може, вам потрібні гроші на тютюн?

Полковник із наївною жадібністю паризького хлоп'яка простяг руку спершу Дервілеві, тоді Годешалеві, і ті дали йому двадцять франків; він подякував безтямним поглядом, сказавши:

— Молодчаги, хлопці!

Прибрав войовничої постави, націлився в них костуром і, усміхаючись, вигукнув:

— Вогонь з обох гармат! Слава Наполеонові!

І намалював костуром у повітрі якийсь химерний закрут.

— Через свою рану він геть утратив розум, — сказав Дервіль.

— Це він утратив розум? — озвався ще один старезний мешканець Бісетра, що спостерігав цю сцену. — Овва! Буває, не знаєш, на якій козі до нього й під'їхати. Цей старий плутько — справжній філософ і несусвітний вигадник! Та сьогодні він справив понеділок — що поробиш? Він живе в Бісетрі з тисяча вісімсот двадцятого року, пане. Того року проїздив тут прусський оціфер; його коляска їхала нагору до Вільжюїфа, а він ішов пішки. Я та Іакінф під ту годину сиділи край дороги. Офіцер теревенив зі своїм супутником, росіянином, таким же грубіяном, як і він. Побачили вони Іакінфа й вирішили пожартувати з нього. От пруссак і каже: «Цей старий стрілець воював іще, мабуть, під Росбахом». А Іакінф у відповідь: «Для цього я був іще замалий, зате мені довелося воювати під Йєною». Пруссак — ані пари з вуст і вмить ушився.

— Оце доля! — вигукнув Дервіль. — Вийти з притулку для сиріт, бути приреченим на смерть у притулку для старих, а в проміжку допомагати Наполеонові підкоряти Єгипет та Європу… — Дервіль замовк. — Знаєте, друже, — сказав він за якусь хвилину, — представники трьох професій у нашому суспільстві — лікар, священик і юрист — не можуть поважати людей. Вони і вбираються в чорне — це, либонь, жалоба по всіх чеснотах та ілюзіях. Але найбільший серед них нещасливець — це повірений. Коли людина звертається до священика, її спонукують до цього каяття, муки совісті, віра; такі почуття облагороджують, підносять і її душу, і душу посередника, чиї обов'язки якоюсь мірою навіть приємні — адже він дає розгрішення, він указує шлях, він умиротворює. А ми, повірені, стикаємося з одними й тими самими ницими почуттями, і ці почуття годі змінити; наші контори — ями для нечистот, що їх неможливо випорожнити. Чого я тільки не надивився, справляючи свої обов'язки! Я бачив, як на горищі вмирав зубожілий батько; його відцуралися дві дочки, а він же дав їм вісімдесят тисяч ліврів річної ренти! Бачив, як палили духівниці, бачив, як матері розоряли своїх дітей, як чоловіки обкрадали дружин, як дружини поволі вбивали чоловіків, користаючись з їхнього кохання, щоб довести їх до божевілля чи до недоумкуватості, а самим утішатися з полюбовником. Я бачив жінок, які прищеплювали своїм дітям такі звички, що приводили їх до неминучої загибелі, — щоб забезпечити маєтністю незаконну дитину. Мені незмога розповісти про все, що я бачив, бо я був свідком злочинів, проти яких правосуддя безсиле. Як по правді, то всі страхіття, що їх описують автори романів, — ніщо порівняно з дійсністю. Ви теж побачите все це; що ж до мене, то я вирішив оселитися з дружиною в селі. Париж мене жахає.

— Я уже встиг надивитись на все це, працюючи з Дерошем, — відповів Годешаль.

Париж, лютий-березень 1832 р .

«De viris illustribus» («Про видатних мужів») — книга римського історика Корнелія Непота (І ст. до н. е.), яка складається головним чином з біографій полководців; була посібником для вивчення латинської мови в школах.

Талейран Шарль Моріс, князь (1754–1838) — політичний і державний діяч Франції, міністр закордонних справ у 1797–1799 рр. за часів Директорії і в 1799–1807 рр. у період Консульства та імперії Наполеона І.

Метсю Габрієль (бл. 1630–1667) — нідерландський художник-жанрист.

… за прикладом Фонтенеля… — натяк на надзвичайно врівноважений характер французького письменника Бернара Ле Бов’є де Фонтенеля (1657–1757), автора оперних лібрето, галантних віршів і пасторалей.

Шкіряна Панчоха… — Мається на увазі прізвисько мисливця Натті Бумпо, героя серії романів американського письменника Фенімора Купера (1789–1851).

Він знав адмірала Сімеза, пана де Лаллі… — Бальзак називає імена військових і політичних діячів Франції, Англії, Індії періоду боротьби між Англією та Францією за владу в Індії (50–60-х рр. XVIII ст.). Серед них наведено також імена літературних персонажів Бальзака (Кергарует, де Портандюер та ін.).

Лорд Гастінгс (1754–1826) — англійський генерал. У 1813–1823 рр. — генерал-губернатор Індії.