Жоржі Амаду - Габрієла

1952 р. Жоржі Амаду закінчує великий роман-епопею «Підпілля свободи», створений, як він сам зазначав, під впливом епопеї Луї Арагона «Комуністи». Тема міжнародної солідарності трудящих — одна з провідних у романі. Дія твору відбувається не тільки в Бразілії, айв республіканській Іспанії, де в інтернаціональній бригаді б'ється з фашистами поряд із своїм другом-чехом бразільський офіцер Аиолінаріо Родрігес. Після поразки іспанської республіки Аполінаріо опиняється у Франції, а коли гітлерівці окуповують країну, приєднується до бійців французького Руху Опору.

«Підпілля свободи» багатоплановий роман. Автор намагається відбити різноманітні форми діяльності Комуністичної партії Бразілії, показати життя і трудящих, і панівних класів, охопити всю країну з усіма її політичними, соціальними та психологічними колізіями, але не завжди це йому вдається зробити з однаковим успіхом. Художня оповідь подекуди замінюється публіцистичними висловлюваннями і через це роман багато втрачає. «Підпілля свободи» мало стати першим романом великої трилогії, але відчувши, що твору бракує художньої довершеності, Жоржі Амаду припинив роботу над трилогією і кілька років узагалі нічого не писав.

Як зазначала І. А. Тертерян, Жоржі Амаду у 1955–1956 pp. пережив глибоку творчу кризу. Потім він повернувся на батьківщину, у свій рідний штат Баїю, де живе і сьогодні. З 1958 p., коли він опублікував свій всесвітньовідомий роман «Габрієла», можна вважати, почався новий баїянський період його творчості, який включає в себе такі відомі твори, як «Старі моряки» (1961), «Пастухи ночі» (1964), «Дона Флор та двоє її чоловіків», «Крамниця чудес» (1969), «Тереза Батиста стомилася воювати» (1972), «Тієта з Агресте» (1976), «Пальмова гілка, погони й пеньюар» (1980).

Ці книги продовжують цикл «Повістей Баїї», автор повернувся до написання фольклорних романів, але новий цикл набагато досконаліший і довершеніший, оскільки з висоти своїх років письменник ясніше й чіткіше розуміє всі важкі проблеми, які стоять перед його батьківщиною і які не так легко розв'язати, як це йому здавалося замолоду.

Роман «Габрієла» мав величезний успіх на батьківщині письменника, він одержав п'ять літературних премій країни, і серед них премію Національного інституту книги «За кращий роман 1958 року».

Дівчина-мулатка Габрієла стала найпопулярнішим літературним персонажем Бразілії, увібравши в себе найпривабливіші риси бразільського національного характеру. В образі Габрієли зіштовхуються дві непримиренні сили бразільського суспільства — буржуазна мораль та мораль народного життя. Цінності буржуазної моралі — багатство, суспільний стан не мають ніякого значення для Габрієли, дочки народу. Спочатку ми бачимо її в групі змучених біженців, які йдуть з районів, уражених посухою. Габрієла зі своєю лагідною, відкритою вдачею завжди готова допомогти тим, хто потребує уваги та допомоги. Випадок приводить її в будинок Насіба, бразільця сірійського походження, власника бару. Завдяки Габрієлі, чудовій куховарці, справи Насіба йдуть дуже добре, та й сама присутність гарної веселої молодої дівчини приваблює клієнтів до його закладу.

Насіб так закохується в Габрієлу, що вирішує одружитися з нею, вважаючи, що робить для бідної дівчини велике благо. Але тут і починаються Габрієлині муки. Їй ні до чого багатство, вона краще почуває себе босою, ніж узутою в тісні модні туфлі. Потрапляючи в товариство респектабельних багатих городян, вона не знає, про що з ними говорити, вона залюбки побігла б потанцювати й поспівати з бідним людом міста Ільєуса, де відбувається дія роману. Тому Габрієла спокійно відмовляється від благополуччя подружнього життя, несумісного з волелюбністю, безкорисливістю її вдачі. Саме ці основні риси зробили її улюбленим персонажем бразільців.

Але роман «Габрієла» це не тільки історія кохання Габрієли та Насіба. За барвистим колоритом місцевих звичаїв, міських пліток, політичного суперництва можна розгледіти ті історичні й соціальні процеси, що відбувалися (час дії роману — 1925 рік) і в невеликому портовому місті Ільєусі, і в усій Бразілії.

В цій «Хроніці одного провінційного міста»-такий підзаголовок «Габрієли» — наче у краплі води, відбилися всі проблеми, які переживала тоді країна. Це був період, коли старі феодальні відносини поступово змінювалися капіталістичними. Національна буржуазія почала витісняти з політичного життя Бразілії місцевих фазендейро — поміщиків, які колись усі проблеми між собою вирішували досить просто: куля найманого вбивці-жагунсо була найкращим аргументом у спірних питаннях.