Жоржі Амаду: Капітани піску

Перекладено за виданням: Jorge Amado, Capitaes da Areia. Sao Paulo, Martins. 1973

Переклад роману Жоржі Амаду «Капітани піску» знайомить радянського читача з однією з найважчих сторін бразільського життя. У період, описаний автором, бразільський народ жив в умовах поліцейського терору, що настав після поразки антифашистського і національно-визвольного повстання, коли вперше в нашій країні патріоти на чолі з комуністами зробили спробу «штурму неба» і їх безжально придушили сили капіталістичного «порядку». Поліцейський терор розчистив шлях до реакційного державного перевороту, що привів країну до так званої «нової держави» Жетуліо Варгаса. «Того року, коли всім було заборонено говорити, — пише Жоржі Амаду в епілозі цього роману, — того року, який став суцільною ніччю терору, ці газети [1] Автор має на увазі підпільні газети, що їх видавала компартія. , єдині вуста, які говорили правду, поставили вимогу про свободу для Педро Кулі, лідера свого класу, який перебував у концтаборі».

Педро Куля, герой «Капітанів піску», ватажок групи безпритульних дітей і підлітків у столиці штату Баїя, зумів стати лідером робітничого класу.

«Ватажок капітанів піску Педро Куля, — пише Жоржі Амаду, — ніколи не знав матері, батько його помер від рани. У свої п'ятнадцять років Педро знає всі вулиці, всі провулки Баїї, всі магазини, крамниці й кафе».

Гнітючу картину безпритульності дітей Жоржі Амаду й зображує в своєму романі.

Переважна частина безпритульних дітей, неписьменних, без певної професії, вливається у пролетарську масу, яку найбільше експлуатують, якщо, живучи в злиднях, не стають люмпен-пролетарями. А найсильніші фізично нерідко стають на шлях злочину.

Нерозв'язність цієї серйозної соціальної проблеми безпритульності, проблеми, що існує не лише в Бразілії, але і у всьому капіталістичному світі, є однією з виразок капіталізму, яку в Латинській Америці змогли ліквідувати лише на Кубі, де безпритульність зникла разом з неписьменністю, жебрацтвом і проституцією. Основні причини злиденності, відсталості і неосвіченості народу Бразілії були вже півстоліття тому вказані бразільськими комуністами — вони містяться в системі латифундій, монополії володіння землею обмеженою меншістю і в імперіалістичному гнобленні країни. Вже 12 років минуло з часу реакційного державного перевороту, коли в ім'я боротьби проти «комуністичної загрози», захисту «демократії» в Бразілії запанувала реакційна військова диктатура, що еволюціонувала у зв'язку із зростаючим опором трудящих аж до усталення нинішнього військово-фашистського режиму в країні, де, як констатується у Заяві XXV з'їзду Комуністичної партії Радянського Союзу, «безслідно зникають у в'язницях діячі компартії і демократичної опозиції». Між тим за дванадцять років диктатури жодна з основних проблем нації не була вирішена, незважаючи на розрекламоване «бразільське диво». І в цьому розумінні проблеми, які ставляться в романі, залишаються актуальними.

Однак бразільський народ на чолі зі своїм мужнім робітничим класом і своєю авангардною політичною партією продовжує боротьбу. Озброєні науковим вченням пролетаріату — марксизмом-ленінізмом, бразільські комуністи знають, що перемога буде за бразільським народом і що тоді в цієї ж дітвори й молоді, нині безпритульної, але водночас патріотичної, розумної, сміливої і мужньої, виникне велика і непереможна сила, яка створить соціалістичну Бразілію.

Це саме те, що дає зрозуміти Жоржі Амаду в своєму чудовому романі — живому, веселому, глибоко реалістичному, бо в ньому відбиті всі кращі якості бразільського народу.

Луїс Карлос ПРЕСТЕС,

Генеральний секретар Бразільської комуністичної партії.

Зловісні пригоди «капітанів піску». — Місто спустошується підлітками, що живуть з крадіжок, — бажано, щоб суддя у справах неповнолітніх і начальник поліції звернули на це увагу — вчора відбувся ще один напад.

«Вже кілька разів наша газета, що покликана представляти настрої та уподобання баїянських громадян, виступала з приводу злочинних дій «капітанів піску». Під цією назвою відома група неповнолітніх напасників і злодюг, які порушують спокій у нашому місті. Ця молодь, яка так рано стала на темний шлях злочину, не має постійного місця проживання, або ж до цього часу воно не було виявлене. Так само досі не викрито, де переховують вони здобич після своїх щоденних нападів, що вимагає негайного втручання судді в справах неповнолітніх та начальника поліції.