Арістофан - Комедії

Бо й раніш немало здобув похвали я щирої

Від людей, що чули моїх «Скромника» й «Блудливого».

530Був тоді мов дівчина я, явно ще не міг родить,

Довелось підкинуть дитя, інша сповила його,

Й ви самі виховували і ростили бережно.

З того дня прихильності я сподіваюсь вашої.

Мов Електра, нині до вас ця прийшла комедія, —

Чи не знайде знов, як колись, приязних цінителів?

Тільки гляне — й зразу впізна брата милі кучері.

Що на вдачу скромна вона, ви й самі побачите:

Не прийшла з ремінним шитвом, спереду причепленим,

І червоним зверху й товстим, хлопцям на сміховище.

540Не глузує з лисих вона, не танцює кордака,

Старики, говорячи вірш, тут не б'ються палками,

Щоб прикрить пошлоту своїх безсоромних дотепів,

Не кричить «ой лихо!» вона, не ганяє з факелом,

Тільки в силу віршів своїх та у себе вірячи.

Отже, й я, хоч славний поет, чуба не вирощую

І дурить не хочу я вас, знов те саме ставлячи,

А щораз звертаюсь до вас я з новітнім витвором,

І немає схожих між них, тим-то і цікаві всі.

Як Клеон у силі ще був, я під груди бив його,

550А як він долілиць упав, я не бив лежачого.

Ці ж, як тільки раз довелось схибити Гіперболу,

Затовкли нещасного вкрай, разом з його матір'ю.

Першим Евполід приволік краденого «Маріка» —

Підлий, підло викроїв він п'єску з наших «Вершників»,

Тільки п'яну бабу стару приточив для кордака,

Ту, що Фрініх в море китам вже давно як викинув.

А тоді знайшовся й Герміпп, вилаяв Гіпербола,

Вслід за ним і інші гуртом скубають Гіпербола, —

В каламуті ловлять угрів, за моїм же висловом.

560Тим, хто має втіху від них, — в мене не знайти її.

Якщо ж я і твори мої будуть до вподоби вам,

То назавжди вславитесь ви за людей розсудливих.

Перша половина хору

З горніх висот могутнього

Зевса, богів велителя,

Кличемо в хор наш першим.

Звем владаря тризубця ми,

велетня хвиль,

Чий колихає лютий гнів

Землю й море солоне.

Нашого батька преславного кличемо, —

570Cвітлий Ефір, що усе оживляє собою.

З ними й тебе, сонця візник,

Ти-бо ясним сяйвом живиш

Землю простору, — славен ти

Між людьми і богами.

Провідця першої половини хору

Приділіть і нам увагу, велемудрі глядачі!

На свою велику кривду ми поскаржимося вам.

Хто з богів про місто ваше дбає більше, аніж ми?

Й тільки нам, що вас бороним, ви ні жертв, ні узливань

Не вчиняєте побожних. Ви лаштуєте похід

580Необдуманий, а ми вам посилаєм дощ і грім.

Ви нелюбого безсмертним пафлагонця-кушніра

Обираєте стратегом, — гнівно хмурим брови ми

Й вас лякаємо, «гуркоче грім крізь пломінь блискавиць».

І покинула Селена путь одвічну, і сховав

Геліос свою світильню, і грозивсь обличчя вам

Не показувати, поки на чолі у вас Клеон.

Ви ж, проте, його обрали. Нерозсудливість давно

В вашім місті оселилась, та щоразу боги вам

Необачливі помилки обертають на користь.

590І тепер позбутись лиха легко вас ми навчимо.

Як Клеєна, хижу птицю, за злодійство й хабарі

Ви засудите суворо і заб'єте в колодки, —

Все забудеться минуле, всі гріхи простяться вам,

Все лихе на добре вийде, і для міста, і для вас.

Друга половина хору

Світлий владарю Делоса

Й скель стромовини Кінфської,

Фебе, побудь із нами!

Й ти, що в Ефесі сяє твій

Храм золотий, —

600Нас не забудь, лідійських дів

славо й шано щаслива!

Ждемо й тебе, о вітчизни заступнице,

Рідна богине, Афіно егідодержавна!

З ними й тебе, о Діоніс,

Боже п'янкий, весь-бо Парнас

Сяйвом огнистим ти окрив,

Вождь вакханок дельфійських.

Провідця другої половини хору

Саме в той час, як в дорогу ми ладналися до вас,

Стріла нас Селена й от що переказувала вам:

Всім афінянам від неї й їх союзникам привіт!

610Cердиться на вас богиня — ви образили її,

А вона ж бо не словами, ділом помагає вам.

Скільки драхм на світлі в місяць зберігає вам вона?

Адже кожен з вас говорить, з дому ввечері йдучи:

«Не купуйте смолоскипів, повен місяць угорі!»

Безліч інших послуг мали ви від неї, а самі —

З ліку днів її ви збились, все перевертом пішло.

От чому її всі боги лають, — каже, — щоразу,

Як від жертовних обідів повертаються ні з чим,

Не потрапивши на свято через плутанину днів.

620Прийде жертви день, а ви що? Чините розправу й суд.

А ще й так не раз бувало: саме піст у всіх богів,