Джон Голсуорсі - Сага про Форсайтів

Коли 1897 року в бідняцькому районі Лондона Іст-Енді почалися заворушення, сутички з поліцією, Джон Ґолсуорсі бував там як дуже зацікавлений, хоча й сторонній, спостерігач. Там відкривались зовсім нові для нього міри оцінки його власного буржуазного класу, знайдений там живий людський матеріал, мабуть, допоміг письменникові у створенні майбутніх гостросоціальних п'єс та деяких постатей і епізодів у романах. На довершення всього Ґолсуорсі закохується в молоденьку дружину одного із своїх кузенів Аду — талановиту піаністку, що палко захоплювалася літературою й мистецтвом. Аж через десять років змогли вони одружитися. Ця грань особистого життя подарувала Джону Ґолсуорсі те дорогоцінне багатство інтимних переживань, яке пізніше надало сердечної щирості багатьом епізодам майбутньої «Саги про Форсайтів».

В цей час починається і захоплення Ґолсуорсі творами Тургенєва, який ще з 80-х років завоював велику популярність у Великобританії. Серед англійських читачів широко розповсюджуються і твори Л. Толстого, Достоєвського, а з перших років XX століття — Чехова та Горького. Але саме Тургенєв був найвищим літературним зразком для початкуючого англійського романіста. Молодого Ґолсуорсі приваблювали у творах Тургенєва сміливий потяг до правди, людяність, неперевершена простота художньої майстерності.

У другому романі Ґолсуорсі «Вілла Рубейн» (1900) розповідається історія кохання соціально нерівної пари, показаний конфлікт «батьків і дітей». Автор цілком на боці молодого покоління, в цьому творі буржуазному власництву протиставлено кохання і мистецтво. Досить розповсюджене в літературі того часу, це протиставлення виражало й боротьбу письменника з самим собою. Щоб стати літератором, йому довелося подолати опір не лише своєї сім'ї і свого соціального середовища, а й у собі самому подолати англійського буржуа, про що Ґолсуорсі відверто писав у своїх листах. У «Віллі Рубейн» подекуди ще відчутна невпевненість початківця, та вже в цьому романі помітно вдосконалюється критичний реалізм письменника.

Початок війни Великобританії проти південно-африканських республік Трансвааль і Оранжевої (1899–1901) викликає у Джона Ґолсуорсі протест проти цієї загарбницької, імперіалістичної війни. У 1914 році він пише п'єсу «Натовп», у якій викриває бездумну довіру міщанства до облудної ура-патріотичної пропаганди, що її вели ідеологи імперіалізму з метою політичної підготовки першої світової війни.

Потрібен був майже десятилітній період становлення, перш ніж Джон Ґолсуорсі по-справжньому знайшов себе як прозаїк, сформулював погляди на британську буржуазію — головний об'єкт уваги романіста — знайшов свій стиль. Промовистим доказом його дозрілої майстерності став роман «Острів фарисеїв», написаний у 1904 році. Островом фарисеїв автор називає Великобританію. Головному персонажеві роману доводиться бувати в різних середовищах — дворянському, буржуазному, в одному з привілейованих університетів, а також у лондонських нічліжках, і він що далі, то глибше переконується в паразитичності, лицемірстві правлячих верств нації і сповнюється щирим співчуттям до простих трудівників і навіть до людей «дна».

Нарешті Ґолсуорсі береться до твору, що став вершиною його творчості — до «Саги про Форсайтів». Перша частина — «Власник»— вийшла в світ 1906 року й одразу ж привернула увагу читачів і критиків не лише у Великобританії, а й у багатьох інших країнах (того ж року з'являється перша російська рецензія в журналі «Вестник Европы»): В чому ж секрет популярності твору, що й сьогодні хвилює читачів в усіх кінцях світу?

Роман задуманий як сімейно-побутова хроніка. Безпосередня дія його розгортається у 1886 році в Лондоні, за часів так званої «вікторіанської доби», коли конституційну монархію очолювала королева Вікторія (з 1837 по 1901 рік). У цей період Великобританія завоювала в світі економічну гегемонію, і в другій половині століття встановилося її незаперечне владарювання величезною колоніальною імперією. За твердженням реакційних істориків, то був час ніби мирного панування правлячих класів, коли дворянство вже остаточно поступилося своїми колишніми привілеями, час нібито якоїсь мирної ідилії. (Але це було зовсім не так. Діккенс і Теккерей у своїх творах розкривали класові протиріччя, початок виродження буржуазії).

Великий знавець типових характерів, побуту свого класу, Ґолсуорсі на початку цього роману змальовує майже непорушну твердиню буржуазної родини Форсайтів. Шестеро братів і три сестри разом з сім'ями своїх дітей, племінників, родичів належать до верхівки буржуазії, яку в Великобританії називали «середнім класом» (за традицією вищим класом все ще вважалося дворянство). Головними прототипами деяких персонажів «Саги» стали члени сім'ї самого письменника, тож зрозуміло, який опір зустрів він серед них.

Читать дальше