Сергій Шарик - Двічі графиня та двічі генерал

Найменше Станіславу хотілося бачити у себе цю людину, що влаштувала бійню при взятті передмістя Варшави Праги: кров мирних жителів лилася рікою, а грабежі тривали день і ніч. Але не послухатися імператриці він, звичайно ж, не міг. З другого боку, квартирування військ повинно було принести як солідний прибуток і прекрасний ринок збуту провізії і коней, так і втрати орних земель, що використовуються для навчань.

— Знаючи дивацтва фельдмаршала, я не пропоную йому зупинитися у своєму палаці, — відповів граф. — А ось старий палац якраз підійде.

— Я можу його оглянути?

— Безумовно. Даю вам у помічники управляючого.

Оглянувши старий палац, генерал-ад’ютант доповів, що будівля його повністю влаштовує, тільки він просить дозволу винести всі зайві меблі з майбутніх покоїв фельдмаршала.

— Так-так, звичайно, стіг сіна для графа Суворова ми підготуємо, — в’їдливо мовив Потоцький.

Через кілька днів у палаці був прийнятий і сам фельдмаршал. Він стрімко вбіг до вітальні і низько, як блазень, уклонився Потоцькому та Софії.

— Здрастуйте, генерале, — звернувся Суворов до графа Станіслава. — Я правильно назвав ваше звання? От тільки не пам’ятаю, в яких боях ви його отримали.

— Залиште ваші шпильки, фельдмаршале. По-перше, ви не в Петербурзі, а по-друге — краще отримувати звання в мирний час, ніж за кров мирних жителів, видаючи це за військові подвиги, — не втримався від гідної відповіді Потоцький. — Нумо краще говорити про справу, яка вас сюди привела.

Суворов уважно поглянув на графа і ледве стримав себе від подальшої словесної перепалки.

— Де ви збираєтеся розташовувати свої війська? — після паузи запитав Станіслав.

— Для вирішення цього питання мені потрібно провести рекогностування місцевості.

— Ми з графинею запрошуємо вас харчуватися тут, у палаці.

— Дякую, графе, але ваш розпорядок дня мене зовсім не влаштовує: коли ви обідаєте, я вже волію готуватися до нічного сну.

— Як вам буде завгодно, пане. Тоді прошу до мого кабінету — вирішити питання постачання у війська продовольства, одягу і всього іншого. Дуже прошу навести порядок з оплатою, бо з листа, отриманого з Ковеля, знаю, що ваші інтенданти не тільки затримують оплату за продовольство і фураж, а ще й мародерствують, збиваючи замки на коморах, забираючи звідти все, що їм потрібно.

— Так, я це знаю, і не сумнівайтеся, графе, порядок буде наведений.

Суворов хоча й оселився у Тульчині, спочатку досить рідко з’являвся у своїх апартаментах. Армія була розкидана, крім Брацлавської, ще й у Вознесенській, Катеринославській, Харківській губерніях і в Таврійській області. Після об’їзду військ Суворов повернувся до Тульчина в невеселому настрої. Відчувалося, що навіть він не очікував побачити такої безрадісної картини.

— Графе, мені потрібна ваша допомога, — звернувся він до Потоцького.

— Слухаю вас, Олександре Васильовичу.

— Треба підняти всіх лікарів і фельдшерів: смертність серед солдат дуже висока. Тут і епідемії, і погане харчування, а особливо — непридатна до використання вода і сирі казарми.

— З лікарями я вам, звичайно, допоможу. Готовий навіть понад норми надати продукти, особливо цибулю і часник. Та й медикаментами потрібними забезпечу, якщо знадобляться.

— Дякую. Я напишу про вас государині.

— Це зовсім не обов’язково, графе.

— І ще. Я збираюся перебратися ближче до військ до Тиманівки. Хоча від Тульчина туди і недалеко, але щодня долати таку відстань мені вже важкувато.

— Я потурбуюсь про те, щоб там побудували пристойний будинок для вас, Олександре Васильовичу.

— Дякую. І останнє — прошу доступу до вашої бібліотеки.

— У будь-який час, графе.

Людвіг Метцель повернувся з Умані сповнений планів і нарочито поважний. Перепочивши після дороги, попросив господарів прийняти його у вітальні.

Як тільки всі зібралися, Людвіг мовчки почав розвішувати на стінах малюнки і креслення (а малювати і креслити інженер умів чудово).

— Прошу вас, підійдіть ближче, панове. Дещо я вже можу показати. Спочатку розповім про водні системи парку. Це як скелет організму. До нього вже прив’язуватимемо все інше. Я зупинився на чотирьох озерах, які сполучатимуться між собою, але розділятимуться греблями. Джерела, яких тут удосталь, підживлюватимуть ці озера. Водну систему парку я вже розробив і покажу її трохи пізніше. Весь комплекс планую розбити на три частини. Район біля двох нижніх озер утворює англійський парк. Поблизу Червоного озера буде закладено французький парк як противага англійському (з рівними доріжками). Головна алея (у грецькому стилі) разом із бічними нагадуватиме герб Потоцьких Пиляву і пройде від ставка до парадного входу палацу. На перетині алей (посередині Трираменного хреста Пиляви) спорудимо круглий басейн із фонтаном. У палаці зробимо оглядовий майданчик для втіхи гостей. Підземний хід приведе з палацу до одного з гротів і до оранжереї англійського парку. Біля Войтовського озера можна буде спорудити невеликий мисливський будиночок і створити мисливські угіддя.