Сергій Шарик - Двічі графиня та двічі генерал

У цей момент зайшов Людвіг Метцель і попросив Станіслава та Софію підійти до дверей, що вели до їдальні. Поруч із дверима в стіні було вбудовано величезне дзеркало.

— Графе і графине, дозвольте представити вам господарів цього будинку, — урочисто мовив Метцель. — Поверніться, будь ласка.

Софія та Станіслав повернулися обличчям до дзеркала. Запанувала тиша, і в першу мить графиня Софія не могла нічого зрозуміти. Але ось на її вустах з’явилася усмішка, а потім і гучний сміх.

— Так мене в житті ще ніхто не розігрував! Значить, поки ти розважав мене ці півдня, наші займалися переїздом до нового будинку?

— Так, графине, це мій маленький сюрприз.

— А де Костянтин? — уже серйозно поцікавилася вона сином.

— Він у своїй кімнаті на другому поверсі разом з годувальницею, — відповів Метцель.

— Графе, ви незрівнянний, — Софія повернулася до Станіслава. — За це я вас і кохаю.

У новому будинку графиня немов забулася і відчувала себе законною дружиною графа Станіслава. Вона чудово справлялася з роллю господині дому.

Через кілька днів граф Станіслав радісно повідомив графині Софії:

— Нас запрошують на обід наші сусіди. Час наносити візити ввічливості, та й самим приймати гостей.

— Як ми представлятимемося? — запитала графиня Софія.

— Питання цікаве. А як ти хочеш?

— Вважаю, що ми повинні говорити правду, не бачу в цьому нічого поганого, — відповіла графиня.

— Я теж так думаю, але який вирок винесе нам гамбурзьке суспільство, невідомо. І головне не те, що ми не розлучені. Головна небезпека — твоя врода: якою мірою ти будеш прийнята в жіночому товаристві, чи будуть у тебе заздрісниці серед завсідників салонів.

— Так, — промовила після певних роздумів Софія, — увесь удар впаде, звичайно, на мене, бо суспільна мораль чомусь завжди захищає чоловіка, якого нібито обеззброїла, спокусила жінка. Жінка, яка знехтувала роллю законної дружини, змусила його поводитися нерозважливо і скомпрометувала його не з його волі. Але я готова до будь-якого повороту подій, питання — наскільки ти зможеш витримати тиск. Тебе всі жалітимуть, будуть готові приймати у своєму суспільстві, але без мене. І нікому немає діла, що це просто кохання, яке завжди чисте.

— Ти все уявляєш в занадто похмурому світлі, дорога Софі. Хоча частка істинну твоїх словах є. Але, по-перше, я спеціально вибрав Гамбург, де ніхто нас не знає, по-друге, ми тут ні від кого не залежимо, точно так само, як ніхто не залежить від нас. А головне — ми зробили свій вибір, і ніщо нас не може розлучити.

Запрошення на обід граф Станіслав і графиня Софія отримали від сусідів-англійців, які проживали в Гамбурзі вже більше семи років. Крім них, були запрошені ще дві пари — французи, які нещодавно влаштувалися в елітному районі Гамбурга, і німці з корінних жителів міста. Вийшла така собі своєрідна інтернаціональна суміш, і граф Станіслав вважав це добрим знаком. Перші враження про Станіслава та Софію розлетяться по салонах міста, які відвідують в основному представники цих країн. Чи будуть це пересуди і лихослів’я або, навпаки, приємні відгуки, залежало від сьогоднішньої зустрічі.

Господарі зустріли гостей дуже привітно. І якщо спочатку була деяка скутість, незабаром у вітальні лунав веселий сміх. Станіслав та Софія майже без прикрас розповіли про себе, і така відвертість дуже сподобалася присутнім. Виявилося, що французька пара була заочно знайома зі Станіславом через Жозефіну, з якою вони зустрічалися у Відні і яку не стримували шлюбні узи: вона щосили фліртувала з молодим офіцером.

Незабаром після цього обіду і граф Станіслав, і графиня Софія відчули, що суспільство поставилося до них цілком прихильно, простіше кажучи — прийняло їх. Звичайно, не всі двері відчинилися перед ними, але це їх мало турбувало — рано чи пізно вони зуміють себе проявити, і їх будуть раді прийняти скрізь.

Граф і графиня почали з’являтися разом у людних місцях, забронювали собі ложі в опері, у німецькому та французькому театрах. Станіслав став завсідником англійського чоловічого клубу, а Софія відкрила свій салон, який одразу став популярним.

Досить скоро граф і графиня познайомилися з бароном Каспаром Фогтом. Він був справжнім шанувальником національного театру, в який знаменитий режисер і актор Фрідріх Людвіг Шредер вклав усю свою майстерність і енергію. Саме в цей час гамбурзький театр став одним із найзнаменитіших в Європі. На його сцені ставили як класиків — Шекспіра і Мольєра, так і сучасних авторів — Шиллера, Геммінгена, Коцебу.