Сергій Шарик - Двічі графиня та двічі генерал

До князя ад’ютант входив уже серйозним. Через півгодини до намету Потьомкіна запросили графиню Потьомкіну і графиню де Вітте. Щасливий князь у присутності всіх надів нові черевички на ніжки Параски Потьомкіної. По виразу його обличчя Софія зрозуміла, що задумана операція пройшла успішно. І тільки ввечері князь Потьомкін і полковник Баур висловили подяку Софії.

— Вистава вдалася на славу. Париж відразу підхопив нашу легенду і привів у захват пліткарів. Поки я зображав пошук цих нещасних черевичків, був навіть складений водевіль і поставлений у театрі. Ваша світлосте, — звернувся Баур до князя, — ми з вами там були представлені не в найкращому світлі.

— Ну що ж, тепер настала наша черга сміятися. Головне — плани мінних галерей у нас у руках.

Наступного дня князь Потьомкін відправив Гассан-паші чергову петицію з пропозицією здати фортецю полюбовно. У відповідь сераскир стратив у фортеці кілька православних, їхні голови виставив на фортечному мурі на палях, а тіла скинув у лиман.

Потьомкін у люті зібрав генералів і бригадирів (проміжне звання між полковником і генерал-майором).

— Готуємося до штурму, — наказав він. — Найслабше місце у фортеці — з боку лиману. Як тільки лиман скує лід, одразу й почнемо.

На раді було вирішено атакувати фортецю шістьма колонами з різних боків. Штурм почати рано вранці, перед світанком.

Сильні морози вдарили раптово. Потьомкін запросив до себе графиню Софію де Вітте.

— Графине, — радісно промовив князь, — хочу зробити вам подарунок. І хоч день святого Миколая ще не настав, морози вже справжні.

Князь узяв соболину шубу і накинув на плечі Софії.

— Та-ак, — протягнув Потьомкін, оглянувши грекиню, і голосно засміявся, — красу нічим не зіпсуєш.

— Спасибі, князю, за розкішний подарунок, — відповіла Софія. — Зима цього року справді сувора.

— Думаю, мерзнути тут нам залишилося недовго, — задумливо мовив фельдмаршал.

— Невже штурм?

— Так, графине, всі умови для цього є.

Штурм був призначений якраз на день святого Миколая Чудотворця — 6 грудня. У ніч з 5-го на 6-те ніхто не спав: хто чистив зброю, хто писав листи додому, хто молився.

Софія заспокоювала Долгорукову і Самойлову. Щойно їх відвідали чоловіки, двоє генерал-поручиків. Про всяк випадок попрощалися назавжди і попросили вибачення одне в одного. Відразу ж після відвідування чоловіка, мало не наштовхнувшись на нього, до графині Самойлової прийшов її коханець граф де Лама.

Штурм почався за сигналом одночасно з трьох гармат. Усі жінки, крім Софії, залишилися в наметі молитися. Грекиня не могла бути осторонь від таких важливих подій і, накинувши свою нову шубу, вийшла з намету.

Людині, яка не відає військовими секретами, важко було зрозуміти сенс того, що відбувається, красу і злагодженість дій наступаючих, сміливість і відчай тих, хто обороняється. Софії здавалося, що все має бути інакше, значно видовищніше і зрозуміліше. І незважаючи на дим, оглушливі залпи гармат і вибухи замінованих підкопів, графиня побачила, що через півгодини після початку наступу козаки зайняли ретраншементи, а найвідчайдушніші були вже на кріпосній стіні.

— Ваша світлосте! — ад’ютант на коні наблизився до князя Потьомкіна. — Ми вже у фортеці. Турки відчайдушно чинять опір, але наша перемога очевидна. При штурмі загинули генерал Волконський і бригадир Горич.

Через сорок хвилин справу було закінчено. Софія серед почту князя Потьомкіна в’їхала на територію завойованої фортеці. Від побаченого перехопило подих — усюди лежали гори трупів.

Штурм Очакова коштував туркам 8700 убитих, 1840 померлих від ран і 4000 полонених.

Втрати армії Потьомкіна — менше тисячі чоловік. Після святкування перемоги Потьомкін попрямував до Петербурга через Херсон. Графиня Софія їхала з князем в одній кареті. На березі лиману Потьомкін наказав зупинитися.

— Погляньте, графине, — звернувся він до грекині, — яке гарне місце! Відразу дві річки, Інгулі Південний Буг, впадають у Чорне море. Після нашої перемоги в Очакові можна і помріяти. Тут буде нове місто! Кращого місця для судноверфей і придумати не можна.

— Але ж уже є Херсон?

— Там мілководдя і великі кораблі будувати дуже незручно. А флот потрібен завжди. Так що залишилося дати достойне ім’я майбутньому місту.

— У мене є пропозиція, князю, — швидко знайшлася Софія.

— Слухаю, графине.

— На честь вашої славної перемоги в Очакові в день святого Миколая можна назвати його Миколаєвом.